Непередбачуваність та парадокси Тома Хіддлстона
35-річний британський актор має талант зіграти кого завгодно. Такого висновку може дійти кожен – від маститого кінокритика до звичайного любителя кінематографу – лише раз продивившись фільмографію Тома, який, ставши шалено популярним відносно недавно, вже встиг попрацювати у діаметрально протилежних жанрах – від пронизливої військової драми і напруженого шпигунського трилеру до фантастичного екшена та антиутопії з соціальним підтекстом.
Ніхто не може з упевненістю сказати, кого містер Хіддлстон обере зіграти у своєму наступному фільмі. Його джентльменство та класична акторська освіта, задавалося б, зобов'язують британця грати виключно манірних серів і лицарів, проте, саме цей факт – бажання глядачів бачити Тома тим, ким він, як їм здається, є - змушує актора, за його власними словами, «бунтувати, аби з цим впоратися».
Сам британець у реальному житті бачить багато спільного між собою та його героєм Джонатаном Пайном з вражаючого міні-серіалу «Нічний адміністратор». Джонатан, як каже Том, доброчесний, але й вельми лютий патріот своєї країни, зітканий з протиріч. Дійсно такий і сам містер Хіддлстон, котрий обожнює дивитися сьомий «Форсаж» та зніматися у заплутаних артхаусних стрічках (на кшталт «Виживуть тільки коханці» Джима Джармуша).
Але цей факт парадоксальним чином не заважає екшн-кар'єрі британця, котрий виглядає однаково чудово і в смокінгу, і з гвинтівкою наперевіс. Сам Том вважає себе...Дензелом Вашингтоном, з легкістю цитує Шекспіра та готовий відмовитися від омріяної ролі Джеймса Бонда заради свого кохання до Тейлор Свіфт. І, можливо, саме цей нетиповий для ХХІ століття вчинок старомодного містера Хіддлстона й примусить продюсерів віддати йому роль агента 007.
