ГІМН НЕЗНИЩЕННОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ДУХУ

Зізнаюся: коли вперше побачив афішу цьогорічного березневого концерту Волинського державного академічного українського народного хору й прочитав назву “Сміються, плачуть солов’ї…” – першою думкою було: “Невже та сама програма?” Але одразу ж відкинув її, знаючи, що наш прославлений колектив ніколи не йде шляхом найменшого спротиву, і завжди пропонує шанувальникам щось нове, не забуваючи й кращих творів із минулого репертуару. Підтвердженням саме такої творчої лінії стали репетиції хору, які неодноразово доводилось чути (філармонія має свою акустичну специфіку), і, зрозуміло, остаточно я впевнився у цьому, відвідавши сам концерт, який відбувся 7 березня на сцені Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка.
Своєрідне “закликання весни” піснями і танцями (“Весна іде назустріч нам”), характерне для праукраїнських ритуальних дійств (наш народний варіант християнства має потужне язичницьке підґрунтя – в цьому ми дещо споріднені з японцями), схоже, стає доброю традицією Волинського народного хору, що видно вже з першої пісні, яка дала назву програмі (романс Германа Жуковського – а може, й справді Федора Дорошка,як дехто стверджує – на вірші Олександра Олеся “Чари ночі”). Це пристрасний славень пробудженню Природи, молодості, коханню, заклик цінувати кожну мить життя. Виконаний у хоровій обробці художнього керівника колективу – заслуженого діяча мистецтв України, лауреата обласної премії імені Ігоря Стравінського Олександра Стадника, – він одразу ж заряджає зал позитивною енергією, передчуттям нових вражень, зустрічей, бажанням творити…
Ясна річ, у концерті прозвучали й широковідомі та улюблені твори – окрім “Чарів ночі”, це і “Мамина молитва” Олександра Стадника-батька на слова Володимира Гапоненка, й “Спади мені дощем на груди” Олександра Стадника-сина на вірші Василя Симоненка, й “Була колись дівчина” Левка Лепкого, і українські народні пісні “Коло млина, коло броду”, “Ой дубе, ти дубе”, “Забудь мене (вірші Василя Пачовського), “Ой там, за лісочком”, “Копав, копав криниченьку”, “Полька-свербилівка” та деякі інші. Але основну масу склали твори нові, не виконувані у минулорічному концерті. Власне кажучи, артисти Волинського народного хору й цього разу створили атмосферу народного гуляння, просто-таки втягнувши слухача у вихор-розмай фольклорної стихії. “Плету, плету, плетеницю”, “Ой ходила дівчина”, “Хтіла мене мати за майстрика дати”, “По той бік гора”, “Ой, вийшов місяць із-за хмари” – одна пісня в режимі безперервника змінювала іншу, мережачись іскрометними танцями, жартівливими примовляннями. Відомі й маловідомі, веселі й сумні… А лейтмотивом кожної з них була Любов у всіх виявах – кохання хлопця і дівчини, любов до матері, до рідного краю. Слухачі підспівували артистам і раз по раз влаштовували їм овацію. А пісню “Була колись дівчина” хор виконав “на біс”. Блискуче показали свою майстерність того вечора заслужені артисти України Петро Хемій, Василь Марчук, Олександра Грицак, артисти Алла Блащук, Ірина Субота, Марія Табачук, Артем Мартинович, Іван Місанчук, Дмитро Савчук, Юрій Литвинюк, Тетяна Клекочко та, зрештою, всі, хто брав участь у концерті.
Вокальні твори звучали як акапельно, так і в супроводі оркестру. В першому випадку це давало змогу сповна оцінити голосові можливості виконавців, у другому – ще й злагодженість гри музикантів. Танцюристи також, як завжди, були на висоті. В усьому цьому неабияка заслуга художнього керівника і головного диригента Волинського державного академічного українського народного хору, заслуженого діяча мистецтв України Олександра Стадника, хормейстера Володимира Єфіменка, балетмейстера – заслуженого артиста України Валерія Смирнова, керівника оркестру – заслуженого артиста України Ростислава П’ятачука, директора хору Василя Вірсти і всіх причетних до березневого музичного свята.
Якщо висловити враження від дійства одним реченням, то це був гімн незнищенності народного духу, що, попри всі випробування й трагедії, живе, любить, бореться. Одразу спадають на думку слова Івана Котляревського з його безсмертної “Енеїди”:

Любов к Отчизні де героїть,
Там сила вража не устоїть,
Там грудь сильніша од гармат…

Схвильованим і щирим було вітальне слово голови Волинської обласної державної адміністрації Олександра Савченка, котрий піднявся на сцену, щоб відзначити артисток Волинського народного хору (за багаторічну плідну творчу працю, високу виконавську майстерність,  вагомий внесок у розвиток і популяризацію національної культури, музичного мистецтва та з нагоди Міжнародного жіночого дня подяки голови Волинської обласної державної адміністрації удостоєні заслужені артистки України Олександра Грицак, Валентина Дорощук, артистки Даніана Ілюшик, Віра Коліушко, Тамара Крищук, Надія Марчук, Людмила Нагорна, Тетяна Сачук, Ірина Стадник). Виступ свій пан Олександр завершив знаковими словами: “Слава хору! Слава Україні!”
Справді, що тут ще додаси?

Ігор БЕРЕСТЮК