СВЯТО СПІВАНОЇ ПОЕЗІЇ З ВАСИЛЕМ ВОРОНОМ, “ПРОСТОРОМ МУЗИКИ" І “КАНТАБІЛЕ”
21 березня – Всесвітній день поезії. Згадане свято було встановлене 20 років тому ухвалою 30-ї сесії ЮНЕСКО. Зазвичай цього дня проходять літературні читання, організовуються зустрічі з поетами, концерти. Не став винятком цьогорічний День поезії і в Луцьку, зокрема в Центрі культури і дозвілля Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, де впід егідою Волинської обласної філармонії відбувся концерт української співаної поезії “Зіграй мені мелодію дощу” за участі відомого дуету з Києва “Простір музики” у складі Сергія Мороза та Ігоря Якубовського й Академічного камерного оркестру “Кантабіле” Волинської обласної філармонії (художній керівник – народний артист України Товій Рівець).
Дійство мало доволі широку й змістовну преамбулу, в ході якої ведучий і автор ідеї проекту, лауреат премії імені Ігоря Стравінського Василь Ворон розповів історію запровадження Всесвітнього дня поезії, перегорнув декілька сторінок історії фестивалю “Оберіг” (Луцьк 1989–1991, відновлений у 2017-му) і запропонував слухачам своєрідну міні-відео-антологію української авторської пісні та співаної поезії – прозвучали сатирична “Причепивсь ведмідь до зайця” народного артиста України Валерія Маренича (вірші Тараса Музичука), сповнена болю, але й надії “Молитва на Різдво” Зиновія Медюха, про Майдан і події Революції Гідності нагадав твір Віктора Морозова та незабутнього Андрія Панчишина “Молитва” (“Майдан молився…”). Перед тим же, як запросити на сцену дует “Простір музики”, Василь Олександрович запропонував подивитися відео-виступ дуету “АС” у складі Сергія Мороза та Андрія Твердака.
І от на сцені – Сергій Мороз та Ігор Якубовський, Спершу співці представили присутнім пісню “Глобус України” з доробку, якщо так можна висловитися, класика української авторської пісні (на жаль, уже покійного) Тризубого Стаса (в концерті звучала також інша пісня відомого барда – “Верблюди”). Власна ж – інструментальна! – композиція “Подорож до Аргентини” принесла у глядацьку залу жагучі латиноамериканські ритми, змусивши ще раз подивуватися віртуозній грі обох музикантів, їхньому професіоналізму й композиторській майстерності.
Ще яскравішими барвами програма розцвіла, коли на сцену вийшов Академічний камерний оркестр “Кантабіле” зі своїм незмінним керівником – народним артистом України Товієм Рівцем. Скоряючись потужній диригентській харизмі Товія Михайловича (до речі, цього року Маестро відзначає 55-ту річницю праці у Волинській обласній філармонії), оркестр чудово вписався у манеру “Простору музики”, явивши зі злагодженими голосами та професійним гітарним супроводом С. Мороза та І. Якубовського єдине нерозривне ціле. Сплески смичкових ніби додавали нових кольорів і відтінків у акомпанемент. Саме в цьому блискучому тандемі прозвучали того вечора пісні “Вечорова паризька зоря” Ігоря Якубовського на вірші Анатолія Тарана, його ж “О жовтий квіт мелодії…” на вірші Бориса Олійника, “Русалка” Сергія Мороза та Андрія Твердака на вірші Олександра Олеся, дві пісні на вірші Тетяни Яков’юк – “Зіграй мені мелодію дощу” Ігоря Якубовського (пісня ця стала назвою всієї концертної програми) та “Завтра випаде сніг” Сергія Мороза. В усій красі постав і власне Академічний камерний оркестр “Кантабіле”, порадувавши шанувальників улюбленими “Регтаймом” Валерія Сапарова, “Безперервним рухом” Карла Бома та “Угорським танцем №5” Йоганнеса Брамса, причому Товій Михайлович диригував одночасно і оркестром, і залою, де виконувалася відома вже “партія долонь” у такт музиці. Контакт і ”Простору музики”, й “Кантабіле” зі слухачами був цілковитий, сповнений доброти й легкого гумору. А аранжування Сергія Калініченка! Що й казати – ті, хто завітав того вечора до Центру культури і дозвілля СНУ імені Лесі Українки, побували на справжньому святі Поезії та живої, не зафонограмованої Музики.
Єдине, що трохи засмучувало – це зовсім невелика кількість людей у залі (й це при тому, що вхід на концерт був вільним, а реклама була заздалегідь розміщена й на сайті університету, і в соцмережі “Facebook”). Є, звичайно, надія, що ті, хто відвідав це дійство, розкажуть про нього тим, хто не прийшов, і вони зрозуміють, як багато втратили… На мій погляд, було б дуже доречним, щоб такі “вечори філармонії в університеті” відбувалися частіше (і не обов’язково з “прив’язкою” до якоїсь конкретної дати), тоді, мабуть, і резонанс був би ширшим, і більше було б охочих відвідати чудові концерти. Принаймні, заключними словами до глядачів і з боку київського дуету, і з боку керівника Академічного камерного оркестру “Кантабіле”, народного артиста України Товія Рівця були: “До нових зустрічей”. Віриться, отже, що ці “нові зустрічі” в Лесиному виші обов’язково відбудуться, і при повній залі.
Ігор БЕРЕСТЮК
