Бруд одеського розливу в депутатському флаконі

Будь-якому громадянинові України, що має відношення до підприємницької діяльності, зрозуміло, яке багатство уособлює собою Торгово-промислова палата України. Це ж не просто громадська організація, що об’єднала людей бізнесу. Вітчизняна ТПП – це понад 10 тисяч підприємств, які об’єднуються навколо та завдяки організації. Працівники та члени ТПП – це справжня розумова еліта держави – кандидати й доктори наук, професори, академіки, видатні підприємці. За 20 років свого існування Торгово-промислова палата України накопичила величезний досвід організації підприємств та отримала величезний авторитет на міжнародній арені.

А ще під «крилом» ТПП активно діє Міжнародний комерційний арбітражний суд (МКАС), який протягом усіх років нашої незалежності вирішує усі спори, що час від часу виникають між українськими та іноземними компаніями, які потрапили на ринковий простір української держави. Причому вирішує настільки вдало, що за кількістю справ, що розглядаються, український міжнародний арбітраж посідає друге місце у Європі. То ж в тому, що в Україні склався міжнародний арбітраж з високим рівнем європейської довіри, який має величезне значення для економіки держави, її привабливості для іноземних інвесторів, є й чимала заслуга ТПП.

Отже, йдеться про активи в мільйони гривень чи навіть доларів. Між тим, Україна, незважаючи на перемогу Революції Гідності та сподівання європейської спільноти, залишається олігархічною мафіозною державою. І годі було б чекати, щоб на все це національне багатство не поклали завидющого ока найрізноманітніші високопоставлені шахраї. На жаль, так і сталося…

Таємна «робоча група»

Як виявилося, невід’ємною складовою частиною олігархічної навали на ТПП, стала атака на міжнародний комерційний арбітраж України. Про все це автор цих рядків вже в подробицях опублікував на одному з інсайдерських ресурсів (#a.net/). Тому тут ми скорочено торкнемося суті.

Отже, щоб перетягнути ковдру на себе, на догоду аж ніяк не інтересам українського народу, а власним амбіціям, «дехто», з допомогою «потрібних» людей, почав активний наступ на систему українського міжнародного комерційного арбітражу, обравши для своєї, м′яко кажучи, не зовсім чистої мети, не що-небудь, а самі надра Міністерства економічного розвитку і торгівлі (Мінекономіки), під керівництвом хоч і прийшлого «варяга», але, без сумніву, справжнього фахівця-економіста Айвараса Абромавічюса. То ж від цього ще соромніше стає за декого з «наших».

Спочатку, як водиться, в надрах Мінекономіки зародилася гарна ідея. Мабуть, на хвилі перемоги Революції Гідності там нещодавно презентували програму «Шлях до процвітання» ‑ цілу Стратегію економічного розвитку України на роки. І в одному з пунктів цілком гарної програми записана цілком гарна мета щодо реформи міжнародного арбітражу: створення міжнародного арбітражу для розгляду інвестиційних спорів із залученням професійних українських і світових арбітрів.Цей потенційний арбітражний суд щодо вирішення саме інвестиційних спорів ні в якому разі не можна плутати з існуванням та діяльністю самого МКАСу, ‑ коментують ідею незалежні юристи. Це цілком нормальна й корисна міжнародна практика розвинених країн: коли паралельно працює МКАС, вирішуючи більшість спорів, але в окремих випадках, задля більш професійного розгляду суто інвестиційних спорів є відповідний окремий арбітраж. На думку керівництва міністерства від реалізації цієї ідеї Україна стала б більш привабливішою для інвесторів. Та, як часто виходить, благими намірами вимощена дорога самі знаєте куди…

Абсурдні дива почалися з постанови Кабінету міністрів за підписом прем′єр-міністра Арсенія Яценюка «за результатами наради стосовно представлення економічної стратегії України». Далі цитуємо: «Прошу опрацювати питання функціонування Міжнародного комерційного арбітражу в Україні та внести Кабінету відповідні пропозиції». «Питання опрацювання» одразупочала розробляти якась дивна, таємна, наглухо закрита від громадськості «робоча група», щоправда, під керівництвом заступника міністра пані Юлії Ковалів. Достатньо лише сказати, яке місце відводить оця «робоча група» в своїй роботі Міжнародному комерційному суду в Україні при Торгово-промисловій палаті – ніякого! Пізніше з’ясувалося чому – робоча група напрацьовує законопроект про реформування МКАС при ТПП, а не створення інвестиційного суду.

‑ Даруйте, ‑ коментують юристи, ‑ а де ж поділася попередня ідея створення арбітражу з інвестиційних спорів? Де це в програмі «Шлях до процвітання» Мінекономіки сказано хоч жодним словом про необхідність якогось там «опрацювання» функціонування самого МКАСу? Тобто, замість створення суду з інвестиційних спорів певні особи з таємної «робочої групи» Мінекономіки узялися за зміну функціонування МКАСу при Торгово-промисловій палаті!

Та, незважаючи на утаємниченість усе потроху випливло на поверхню з надійних джерел, які не розголошувати, як відомо, – право ЗМІ. То ж, справжніх ініціаторів обертання «стратегічного флюгера» на 180° знаходимо, звісна річ, не в Кабміні, і не в Мінекономіки, а серед таких собі звичайних і в той же час добре відомих юридичному загалові членів «робочої групи». До її складу увійшли усього 4-5 чоловік: фахівці Кабміну, Мінекономіки і дві особи-жінки: президент Української арбітражної асоціації (УАА) Тетяна Сліпачук, за сумісництвом голова юридичної фірми «Саєнко Харенко», та не менш відома юрист-арбітражник, член тої ж УАА, голова ще одної юрфірми «Енгард» Ірина Назарова.

Тетяна Сліпачук                                              Ірина Назарова

І ось обидві пані з, треба визнати, неабияким арбітражним досвідом лобіюють в стінах Міністерства економіки ідею, від якої справжньому фахівцеві стає просто смішно. Будучи представниками такої собі Української арбітражної асоціації, що налічує аж(!) 53 члени і взагалі не є арбітражною структурою, а тільки громадським об’єднанням адвокатів-міжнародних арбітражників, про яке мало хто знає в Європі, шановні пані виходять на Кабмін з пропозицією не більш, і не менш, як вилучити МКАС, через який проходить тисячі іноземних та вітчизняних підприємців і який поважають в Європі, з-під крила не менш визнаної світом Торгово-промислової палати, й запроторити український арбітраж під каблук мало кому відомої й малочисельної громадської організації!

Фахівцям з міжнародного арбітражу не треба пояснювати, яку шкоду реалізація такої ідеї нанесе іміджу українського міжнародного арбітражу, зокрема, й Україні яка мріє жити за європейськими нормами, взагалі. Зате, неважко зрозуміти, кому від цього добре буде. Ну, звісно, самій пані Сліпачук. Адже головою МКАСу при УАА вона й стане автоматично, адже вже на сьогодні є президентом Української арбітражної асоціації!

Звісно, виникає питання, а чому це на таку безглузду й шкідливу для держави ідею ведуться в Кабміні, зокрема, в Мінекономіки? А, мабуть, тому, що в опереточної «робочої групи» є, за нашими надійними джерелами, звернення від дуже впливового депутата Верховної Ради, за сумісництвом, звісна річ, олігарха, ім’я якого ми теж не назвемо з відомих причин. Але сутність від того не міняється. Цей народний обранець, подейкують, і звернувся до Кабміну і Мінекономіки та й порадив по-батьківськи, ну, так, тишком-нишком подарувати український арбітраж УАА під керівництвом Сліпачук!

Звичайно ж, спочатку на засідання «робочої групи» в Мінекономіки й не подумали запросити ні представників МКАСу, ні представників ще одної поважної арбітражної структури при ТПП – Морської арбітражної комісії (МАК), про що своє здивування висловив заступникові міністра Юлії Ковалів нинішній голова МКАСу Микола Селивон. І це при тому, що долю МКАСу намагаються сьогодні вирішити ті, хто не має жодного стосунку до функціонування, власне, Міжнародного комерційного суду при Торгово-промисловій палаті!

Та на усі чіткі наші запитання про склад «робочої групи», державні посади її членів, їхні робочі контакти ми отримали від Мінекономіки звичайнісінькі чиновницькі відписки. Проаналізуємо останню.

Ось чим, наприклад, займається прихована від громадськості робоча група? Ну, звичайно ж, як вже наголошувалося, «розробкою концепції реформування міжнародного комерційного арбітражу в Україні». Та що читаємо перед цим?

«Створення міжнародного комерційного арбітражу розглядається як один із ключових заходів задля прискорення реформ в Україні. Міжнародний комерційний арбітраж буде додатковим інструментом вирішення комерційних спорів. Саме в цьому напрямку й проводяться напрацювання Робочої групи».

Оце, називається, чиновники проговорилися! Так реформування вже існуючого комерційного арбітражу чи створення нового? І знов слово юристам:

‑ Ця оговірка чиновників зроблена майже за Фрейдом, ‑ кепкують правозахисники. – Вони майже не розуміють, про що пишуть. Адже досі не йшлося про створення комерційного арбітражу, а лише про його удосконалення. Але ця оговірка не випадкова. Тому що, висловимо припущення, ідеологи й вдохновителі робочої групи якраз і мріють створити свій суд. І їм за власний кошт українське законодавство це не забороняє. Але нащо, якщо це можна, використавши зв’язки в державних органах, зробити за державний рахунок, попросту привласнивши МКАС, вилучивши його з ТПП? Та, здається, організатори «робочої групи» й самі вже не вірять, що їм це вдасться, надто вже смішно таке виглядає й навіть жалюгідно! А чим же ще пояснити, що в парламенті зареєстрований законопроект, за яким в Україні може бути не один, а цілих три паралельних міжнародних арбітража. Ось так вони перестраховуються…

Втім, як відомо, пані Сліпачук таки мала колись відношення до МКАСу, понад 10 років займаючи посаду його генерального секретаря. На її біду, так і не досягла, мабуть, заповітної мрії – стати головою суду, посісти найвищу посаду. Пані Сліпачук зі своєї посади пішла добровільно, про причини серед юридичного загалу вважають за краще не говорити.

Але це в даному випадку і не важливо. Важливо те, що людям з величезним юридично-арбітражним досвідом, яким українська держава доручила таку важливу державну справу як удосконалення вітчизняного міжнародного арбітражу, дбають не про інтереси держави, а про інтереси свого оточення, годуючи власні ненаситні амбіції. І задля досягнення будь-якої безглуздої ідеї кличуть на допомогу народних-обранців-олігархів. А найсмішніше те, що як вже пані Сліпачук не бачить свого життя без посади голови МКАСу, то створити цілком новий міжнародний арбітраж при своїй УАА, не чіпаючи той, що вже має довіру в світі, їй не заважає жодний український закон. Доводи ж, що, мовляв, на це знадобляться роки й великі кошти, зважаючи на все викладене, здаються вельми непереконливими.

Цькування ТПП

Але, повторимо, як виявилося, мишача метушня навколо українського міжнародного комерційного арбітражу – це лише надводна, менша частина айсбергу справжнього цькування самої Торгово-промислової палати України з боку цілої низки представників депутатського корпусу та силових державних відомств.

Саме про це йдеться в опублікованому знову ж таки на кількох інсайдерських ресурсах матеріалі «Охота на ТПП» (#n.ua/ru/main/article/article_id/25534.phtml).

Автор статті називає конкретні прізвища тих народних депутатів, які особливо відмітилися в брудній кампанії проти Торгово-промислової палати. Це радник колишнього генпрокурора Віталія Яреми, представник партії УДАР Валерій Карпунцов, головна «захисниця» усіх нещасних українських підприємців, нинішній народний депутат від «Батьківщини» Олександра Кужель, депутат Ігор Луценко від тої ж «Батьківщини», депутат Ірина Суслова від партії «Воля». І навіть надіслані певними силами воїни АТО для чого б ви думали? А для, не більше, не менше, ‑ люстрації керівництва Торгово-промислової палати! Щодо останніх, то, зрозуміло, що їх просто використали, хоч вони й вірили свято в те, що роблять патріотичну справу. Щоправда, не розуміючи, що за українськими законами, громадську організацію, на відміну від чиновництва, люструвати не можна.

А що стосується депутатів, то неважко помітити, що усі вони – представники нинішньої влади, які стали такою після перемоги Майдану. Представники самих нібито «проєвропейських» кіл. І що ж вони роблять із громадською структурою, яку найбільше поважають в Європі?

А ось що. Так «ударівець» Карпунцов в розлогому зверненні до прем’єр-міністра Арсенія Яценюка безпідставно і смішно звинувачує нинішнє керівництво ТПП у всіх смертних гріхах – від банальної корупції до навмисної здачі торгово-промислових палат Криму та Севастополя окупаційній владі. Цікаво, зауважує автор статті, а чи є загалі в Криму те, що ми не здали?! А ще, мовляв, під час Майдану, керівництво ТПП «продавлювало» на посаду віце-прем’єра палати такого собі Краснікова, який виявився діловим партнером Курченка та Саші Стоматолога! Це ж треба, кепкує автор, за диктату влади Януковича бізнес-партнерів тої влади ще треба було кудись там «продавлювати»!

На відміну від Карпунцова, Кужель з завидною постійністю «підкладає вибухівку» у Facebook. Тут, зазначає автор, бачимо традиційну для «борчині» занепокоєність надуманими зверненнями підприємців, представників «громадськості» (аякже, не стримуйте себе, іронізує автор, ‑ робітників, доярок, інтелігенції, олігархів) щодо наскрізь корумпованого керівництва ТПП. А коли оте саме «корумповане» керівництво попросило пані Кужель переслати йому хоч одну таку скаргу, у відповідь лише та сама пісня: корупція, корупція, донецький клан й таке інше…

Депутат Суслова на брифінгу в парламенті 6 березня поточного року читала з папірця, на думку автора, емоційні тексти свого шефа Юрія Дерев’янка на кшталт, «до якого часу ми ще терпітимемо торгову палату».

А однопартієць Кужель Ігор Луценко не читав з папірця, проте так і не відповів, як же на його думку, здобути перемогу над корупційно-клановими зв’язками між державою та громадськими організаціями, не кличучи на допомогу державні структури та депутатські сили. Виявилося, що ніяк. І на Торгово-промислову палату України, від якої в захваті в Європі, обрушилася уся сила репресивної машини рідної держави…

‑ Саме в останній рік в ТПП проводяться нескінченні обшуки, ‑ повідомляють юристи. – Керівництво палати постійно тягають по надуманих, сфабрикованих кримінальних справах, які, звісна річ, нічим не закінчуються. Але в той же час витрачається купа часу, нервів, йде майже нічим не прикрите залякування працівників ТПП. В кулуарах Верховної Ради жваво обговорюють зміни до закону про ТПП, щоб позбавити її статусу, перетворити у звичайнісіньку громадську організацію, яких багато. Байдуже, що від цього постраждають інтереси підприємців і міжнародний імідж України. Про це наші феодали-олігархи не думають. Вони давно живуть в Європі, а наша земля – окраїна, дикий край. На останок, на МКАС «наїхала» податкова міліція. Мовляв, платіть з арбітражних зборів теж долю державі…

До речі, про всі ці «наїзди», з легкої руки народних обранців, які змогли так вдало нацькувати на ТПП різномастних правоохоронців, члени Палати детально розповіли у колективному зверненні до найвищих гілок української влади. Колектив Палати просить владу припинити безпідставний тиск на ТПП та притягти до відповідальності чиновників, які зловживають владою всупереч інтересам українських підприємців.

На жаль, автор статті «Охота на ТПП», мабуть, з певних причин не називає конкретне прізвище того, хто стоїть за всією цією неприглядною й вельми шкідливою мишачою метушнею навколо ТПП.

На сьогоднішній день, завдяки багатьом нашим колегам по ЗМІ, це прізвище добре відоме. Отже, знайомтесь: екс-депутат від БЮТ-Батьківщини, одеський олігарх, за сумісництвом головний у свій час рейдер одеського регіону Дубовий Олександр Федорович.

Взагалі-то в нинішньої влади якась вибіркова пам’ять. Про Януковича – лише «кривавий олігархічний режим», а про себе, кохану, як ту, що впевнено веде Україну у світле європейське майбутнє.

А між тим, в часи «кривавого режиму» в надрах, принаймні, Верховної Ради відбувалися подекуди й вельми цікаві й корисні речі. Добре, що в наш час Інтернет це все зберіг.

Ми ж не дарма обізвали Олександра Дубового головним рейдером одеського регіону. Адже саме такий висновок зробила щодо нього спеціальна контрольна комісія парламенту з питань приватизації під керівництвом Євгена Мармазова в 2012 році! (#m.net/gryppirovka_but/dybovoy_reider.htm).

Комісія відвідала Ізмаїл в липні 2012 року, задля перевірки роботи Ізмаїльського порту. Й на заході присутній керівник Одеського обласного представництва Фонду держмайна Олексій Косьмін повідомив наступне:

«Негативне ставлення значної частини населення до процесів приватизації викликано, передусім, результатами роботи рейдерської групи, діяльність якої пов’язують з народним депутатом України (нині – екс-депутатом, ‑ авт.) Олександром Дубовим. В неї особливий почерк, який можна було б охарактеризувати, як рейдерство з особливим цинізмом».

Жодне підприємство, яке захопила злочинна група, яку пов’язують з ім’ям Дубового, не збереглося. Це «Краян», «Оріон», ВАТ «Промзв’язок», Суворовський м’ясокомбінат та ще кілька підприємств, які були головними роботодавцями для простих жителів Одещини.

Пережив рейдерську атаку Дубового й Ізмаїльський морський порт.

«Ця банда користувалася прикриттям прокуратури, міліції, суду, ‑ наголошував тоді голова комісії Євген Мармазов. – Ми це встановили. Я звертався в Генеральну прокуратуру, але це було малоефективно, тому я змушений був звернутися до Президента і винести все це на трибуну Верховної Ради. А після цього цей народний депутат підійшов до мене і сказав: «А що ви хочете? Це – Одеса!»

Багато чого тоді спливло, нині «забуте». ЗМІ розкрили схему захоплення заводу «Оріон», коли за незрозумілих обставин директорові заводу проломили голову. Завдяки відчайдушному спротиву водіїв, рейдерові Дубовому не вдалося повністю захопити ВАТ «Ізмаїлавтотранс». Підприємство постраждало, втратило клієнтів, але вижило.

У двох серіях фільму про криваві рейдерські захоплення на Одещині наші колеги розповіли й про знищення заводу «Оріон», й заводу унікальних вітчизняних кранів «Краян». Колись один з найпотужніших роботодавців Одещини перетворився на будівлю з розбитими вікнами..

Тоді члени комісії пообіцяли українському народу, що як тільки знімуть з Дубового депутатську недоторканість, їм упритул займуться відповідні органи.

То ж, не виключено, що Олександра Дубового від праведного гніву правоохоронців врятував саме Майдан. Й, на превеликий жаль, хоч він вже й не депутат (формально тодішні опозиціонери, а нинішні можновладці у світлі фактів, що спливли, від Дубового відхрестилися) саме за нинішньої влади для рейдера настав момент істини.

Саме таке припущення висловлює в своєму блозі на «Українській правді» тележурналіст Павєл Шеремет (#avda.com.ua/authors/sheremet/561baced8d5d7/). Як пише колега, в Україні зараз чимало «непрацевлаштованих» депутатів, з тим не менш високими статками. За «кривавого режиму Януковича» вони були гонимими. А тепер ось члени правлячої коаліції. То ж статус потрібний! Й, звісно ж, високі посади… Це про Дубового, хоч він вже і не депутат. Щоправда, звичайно ж, на пряме запитання колеги, що йому треба від ТПП, Дубовий, як кажуть, зробив великі очі.

Але якось так співпало, що «обурені» пасажі Кужель друкуються на сайті, яким керує колишній прес-секретар пана Турчинова. А Дубовий і Турчинов – члени одної баптистської церкви. І ось бачимо на фото не менш за Кужель «обурених» учасників акцій проти Торгово-промислової палати та особисто Геннадія Чижикова. Звідки вони, гадаєте? А, звісно ж, з Одеси!

Організатори акції протесту

‑ На сьогоднішній день вже достеменно відомо, що за усією метушнею навколо МКАСу і ТПП стоїть Олександр Дубовий, ‑ наголошують юристи. – «Наїзд» на МКАС – то лише одна ланка наступу на Торгово-промислову палату в цілому. Є вже безліч інсайдерської інформації щодо того, як Дубовий рветься до влади в ТПП, адже нинішній керівник палати Геннадій Чижиков – то не його людина. А його люди – то лобісти в парламенті, вже згадані депутати, серед яких і «борчиня» за нещасних українських підприємців Олександра Кужель. Таким чином Дубовий та його помічники у владі розгойдують усю систему ТПП, намагаються знищити її організаційно та фінансово. В цьому світлі організаторам «робочої групи» при Мінекономіки, які переслідують свої дрібні амбіційні цілі, виявилося «по шляху» з рейдером за відомим принципом «ворог мого ворога – мій друг». Дубовому ж треба повна влада і в МКАСі, і в ТПП з зрозумілих причин. І те, і інше – це величезний безцінний авторитет в Європі, який не виміряти грошима. То ж, «прихватизувавши» це надбання, Дубовий вбиває одним пострілом двох «зайців»: отримує інформацію про діяльність десятків тисяч українських підприємств й заручається авторитетом серед європейських кіл. А це і треба шахраям.

P.S. Однак, як нам здається, самі оці жалюгідні «наїзди» на Торгово-промислову палату, її керівництво, усі оті висмоктані з пальця кримінальні справи, які раз за разом доводиться закривати, оті голослівні звинувачення президента ТПП Геннадія Чижикова, якому в травні цього року вручив орден Президент Франції за налагодження зв’язків між українськими та французькими підприємцями, і дорікання йому в «донецькому походженні» найпереконливіше свідчать: рейдери вже й самі не вірять в успіх, не по зубах дрібним гризунам вбити звіря організацію, яка об’єднує десятків тисяч підприємств! Ото ж і борсаються гризуни у безсилій люті. Гірко лише одне: підсумком Майдану, Революції Гідності, того, що пішла в небо Небесна Сотня, стала звичайнісінька заміна одної мафії на іншу. Чи не пора змінювати виборчий менталітет, панове українці?

Георгій КАРПОВ