ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО УНТ
UNT NEWS AGENCY

Іспанські та британські астрономи заявили, що за орбітою Плутона можуть перебувати мінімум ще дві карликові або нормальні планети, на що вказують незвичайне розташування і розподіл невеликих небесних тіл на дальніх підступах Сонячної системи.

Іспанські та британські астрономи заявили, що за орбітою Плутона можуть перебувати мінімум ще дві карликові або нормальні планети, на що вказують незвичайне розташування і розподіл невеликих небесних тіл на дальніх підступах Сонячної системи.
"Велика кількість об’єктів з незвичайними і аномальними орбітами змушує нас повірити в те, що за орбітою Плутона існує якась невидима сила, яка впливає на розподіл і траєкторії руху самих далеких транснептунових об’єктів. Нам здається, що саме правдоподібне пояснення цієї аномалії полягає в тому, що за Нептуном і Плутоном існують інші планети, поки невідомі нам. Ми поки точно не знаємо, скільки їх, враховуючи обмеженість доступних нам даних, але наші розрахунки показують, що їх як мінімум дві. ", - пояснив Карлос де ла Фуенте Маркос з Мадридського університету ,
Де ла Фуенте Маркос і його колеги прийшли до такого висновку після того, як вони помітили, що невеликі небесні тіла за орбітами Нептуна і Плутона розподілені не так, як це пророкують моделі Сонячної системи, і обертаються по "неправильним орбітах". Якби моделі були б вірні, то всі великі астероїди і карликові планети максимально віддалялися б від Сонця на приблизно однакову відстань і оберталися б за відносно "плоским" і тісним орбітах.
Насправді все інакше - орбіти транснептунових об’єктів були нахилені в середньому на 20 градусів, а то відстань до Сонця, яке вони досягали в максимально далекій від нього точці орбіти, могло відрізнятися в 2-3 рази. Все це наштовхнуло вчених на ідею, що в зоні за орбітами Плутона і Нептуна можуть бути присутніми планети.
Для відповіді на питання, чи дійсно це так, де ла Фуенте Маркос і його колеги побудували комп’ютерну модель планетної системи, на околицях якої крім комет і астероїдів існували кілька планет на відстані в 150 астрономічних одиниць (середніх дистанцій між Сонцем і Землею). Дана модель однозначним чином показала, що астероїди і комети з країв планетної системи починають вести себе так, як вони це роблять в реальності, тільки в тому випадку, якщо їх рухом "диригувала" хоча б одна планета. За розрахунками планетологов, у випадку з справжньою Сонячною системою таких планет як мінімум дві, але вони не виключають того, що їх може бути більше.