Поверхня Меркурія була вкрита графітом
Американські астрономи виявили, що в період формування Меркурія його поверхня була вкрита графітом завтовшки до 1 кілометра.
Таємничий темний матеріал на поверхні найближчої до Сонця планети, що був помічений зондом Messenger, виявився звичайним графітом. Колись він міг покривати Меркурій цілком.
Здалеку Меркурій може здатися схожим на Місяць: тверде невелике тіло, позбавлене власної атмосфери і геологічної активності. Однак недавні спостереження, проведені зондом Messenger, показують, що з найменшою і найближчою до Сонця планетою далеко не все так просто.
Навіть сонячного світла Меркурій відображає набагато менше, ніж Місяць. Тому астрономи очікували, що Messenger знайде на його поверхні великі поклади заліза і тітановмісних мінералів. Однак ні тих, ні інших в помітних обсягах виявлено не було, і загадка аномально низького альбедо Меркурія залишалася невирішеною.
Втім, новий аналіз даних зонда Messenger, який розглянув темні ділянки поверхні планети в інфрачервоному діапазоні, вказав на іншу можливу причину: вуглець.
На думку американських астрофізиків, які представили такі висновки в журналі Nature Geoscience, цей вуглець у формі графіту може мати вельми давню історію. У далекі роки молодості внутрішніх планет Сонячної системи поверхня Меркурія покривав океан розплавленої магми. Всі важкі мінерали повільно осідали на дно, формуючи центральні шари планети, але легкий графіт залишався на поверхні.
Вчені вважають, що в міру остигання Меркурій міг виявитися затягнутим верхнім шаром графіту товщиною до 1 км. Пізніше цей шар міг покриватися новими шарами лави, поки геологічна активність на планеті не припинилася. Тому сьогодні графіт залишився на поверхні лише в деяких ділянках планети - там, де удари метеоритів оголили чорну давню породу.
