Збірна України: підсумки року, що минає

Збірна України: підсумки року, що минає

     Перемогою над командою Сербії 2:0 у Харкові національна збірна України з футболу закрила сезон цього року, і ми пригадуємо, яким виявився футбольний 2016-й для головної команди країни.

     В минаючім році збірна зіграла дванадцять матчів: 3 поразки, 2 нічиї та 7 перемог; 18 м'ячів було забито та 12 пропущено. При цьому єдині три програші прийшлися разом на груповий етап Чемпіонату Європи, обернувшись відвертим провалом команди: п'ять пропущених голів проти жодного забитого та нуль очок у активі. Багато хто навіть не дивився останню гру турніру, розуміючи, що такі результати, це вже не просто чорна смуга, а падіння команди чинного зразка, і при всьому бажанні, Михайлові Фоменко за три місяці повністю перебудувати збірну не вдасться.

Фоменко пішов, залишивши крісло для наступників, і деякий час фанати гадали, хто саме стане головним тренером, розриваючись у бажаннях між українцем, який буде розумітися на вітчизняному футболі, та іноземним спеціалістом, але крапка була поставлена досить раптово: на посаду керманича був призначений не просто великий футболіст у минулому, але й справжня зірка та один з символів українського футболу, який ще нещодавно сяяв на полі в якості гравця.

     Контрольна перевірка роботи випала для Шевченка зовсім скоро – у матчі кваліфікації до Чемпіонату Світу 2018 року проти збірної Ісландії, яка стала справжньою сенсацією на Європейській арені цього року. На фоні нещодавніх провалів національної команди гра з Ісландією, хоч і завершилася внічию, залишила приємне враження, а вболівальники отримали те, про що давно вже мріяли: нові імена у складі.

     Втім фанатів все ж цікавило: з чого почне Шевченко по-справжньому, адже нічия тільки розпалює азарт, але й у наступному поєдинку Україна розійшлася миром – з Туреччиною 2:2. І тут варто відзначити колосальну працю керманича, який не мав часу експериментувати та випробовувати сили команди у товариських матчах; все доводилося робити у рамках офіційного турніру, де кожна помилка може коштувати путівки до плей-оф. Однак Шевченко знайшов усе: і стиль, і підхід до команди, і головне – себе як тренера, і результат проявився вже у наступній грі проти Косово, яку Україна завершила з трьома голами без відповіді, ставши першою перемогою Шевченка в якості головуючого національною збірною.

Основний упор діяльності керманич зробив на оновлення складу та залучення молодих гравців, які вміють спритно грати у футбол. Це стало помітно вже з перших матчів та не пройшло й повз самих футболістів: наприкінці літа збірну покинув рекордсмен за кількістю зіграних матчів   Анатолій Тимощук. Мабуть, це було зроблено правильно: настав час нових імен, і краще було завершити кар'єру саме в такий момент, аби лишити після себе тільки найкращі спогади. Тому після шістнадцяти років та 144 ігор легендарний футболіст попрощався з національною збірною.

А склад тим часом все коригувався. З майже сорока гравців, яких обрав штаб Шевченка до лав команди, половина – у віці до 25-ти років включно, з яких аж четверо – Соболь, Коваленко, Бутко та Зінченко – стали гравцями основного складу. За п'ять матчів під керівництвом нового тренера дебютували ще три гравці, а ті, хто довгі місяці та роки маялися у запасі, знов отримали можливість виходити на поле.

Унікальність Шевченка полягає в тому, що він дивиться на гру як тренер, але при цьому ще не встиг забути, як бути футболістом, а тому знає, що потрібно гравцям, а що команді, та вміє знаходити компроміс, який вдало доносить до своїх підопічних. Пригадати тільки гру Ярмоленка, який мав всі шанси вибирати собі нове місце роботи з ведучих топ-клубів Європи, але після провального ЧЄ-2016 вмить лишився уваги. Йому було важко порозумітися з Ребровим у «Динамо», але Шевченко – за рахунок своєї відвертості, розуміння та авторитету – зміг пояснити футболісту, що його власні бажання тісно співпадають з бажанням вболівальників бачити добру гру, і як результат – чотири голи та одна результативна передача у п'яти матчах.

     Справжній іспит буде для нашої головної команди вже у 2017 році, і тоді ми побачимо, чого дійсно вдалося досягти новому складу та новому тренеру. Зараз же національна збірна йде на перерву, займаючи у групі І друге місце – з відставанням від Хорватії лише у два очки. Найближчий поєдинок у рамках турніру чекає на Україну 24 березня саме проти головних наших конкурентів на цьому відборі.