Телеканал УНТ
Українське Народне Телебачення
Головне в Україні

Наєв розкрив, як ЗСУ не дали ворогу пробитися до Молдови

Наєв розкрив, як ЗСУ не дали ворогу пробитися до Молдови
351202 ПЕРЕГЛЯДІВ
Уже зараз успіхи українських командувачів отримують визнання міжнародних військових експертів

Війна з точки зору людини цивільної – це безперервні героїчні зусилля мільйонів людей на фронті й у тилу. Але для людини військової будь-яка війна складається з етапів і окремих частин – воєнних операцій. Наприклад, стратегічна військова операція – це операція, виконання якої має суттєвий вплив на хід всієї війни. Виконання стратегічних завдань впливає на загальну стратегічну обстановку, яка стосується всіх Збройних Сил України, всієї території України або більшої її частини.

Стратегічне завдання має значення для подальшої збройної боротьби в цілому або збереження української території загалом. Виконання стратегічного завдання має суттєвий вплив на хід всієї війни.

Під час опору російському вторгненню Командуванням Об’єднаних Сил ЗС України було розроблено і втілено в життя п'ять стратегічних операцій.

ОПЕРАТИВНЕ РОЗГОРТАННЯ СИЛ ОБОРОНИ

Найпершою стратегічною задачею, яку була реалізована ще до початку повномасштабного вторгнення, стало оперативне розгортання Сил оборони ще до 24 лютого, дня вторгнення. Тоді в нашому підпорядкуванні знаходилось 5 сухопутних угруповань, одне угруповання Повітряних Сил, а також угруповання різнорідних сил на морі. Але всі вони перебували у штатах (тобто, були укомплектовані), відповідно до вимог мирного часу.

Для реагування на загрозу вторгнення противника, про яку вже говорили відкрито, я ще 23 лютого віддав письмове розпорядження всім командирам угруповань провести оперативне розгортання та вивести частини і підрозділи у райони бойового призначення. Після цього у визначених районах було проведено розгортання загальновійськових бригад, згодом – систем розвідувального, оперативного, логістичного, медичного забезпечення. Надалі це стало підґрунтям для дій Сил оборони України по відбиттю збройної агресії рф.

Якби ми це не виконали, війну ми б зустріли в казармах і на полігонах.

А вже з 24 лютого, коли розпочалася мобілізація до складу Сил оборони, війська почали підсилюватись – у кожній області було створено не менше однієї бригади територіальної оборони, також було розгорнуто корпус резерву. Це дало можливість зупинити противника, а надалі – нанести йому ураження, яке знизило його наступальний потенціал.

ВИЗНАЧЕННЯ ДАТИ ТА ЧАС НАПАДУ

Ми зуміли передбачити дату і час вторгнення агресора, що дало можливість підготуватись до нападу противника. Хоча розвідувальні органи України в жодному із офіційних документів чіткої інформації щодо конкретної дати та часу початку агресії не надавали, ще 21 лютого мною прийнято рішення щодо постановки всім командувачам та командирам завдання розгорнути війська для відбиття збройної агресії. А 23 лютого я продублював свій наказ письмово.

Начальник моєї розвідки підтвердив ймовірність загострення, а мої внутрішні відчуття підказали мені, що вторгнення може статися саме 24 числа. Тому я одразу викликав всіх сімох командувачів угруповань та наказав їм до 4 години ранку 24 лютого привести війська у готовність до відбиття агресії.

О 2 годині ночі, за кілька годин до початку повномасштабної війни, я прибув до центру управління, де вже зібрались начальники всіх центрів та відділів, і наказав їм всім зайняти свої робочі місця та бути готовими до бойового управління. А за кілька годин стало зрозуміло, що це передбачення було вірним.

ЧОРНЕ МОРЕ ЗАЛИШИЛОСЬ УКРАЇНСЬКИМ

Третьою стратегічною задачею, яку вирішило наше Командування – це зрив планів противника отримати повний контроль над українським узбережжям Чорного моря. На початку березня 2022 року начальник розвідки доповів про те, що аналіз розвідданих свідчить, що буквально наступного дня ворог може розпочати наступ через Вознесенськ вздовж адміністративної межі Миколаївської та Одеської областей і аж до кордону з Молдовою. Порадившись з начальником розвідки, наказав командувачу оперативного командування «Південь» Сухопутних військ ЗСУ генерал-майору Андрію Ковальчуку перекинути частину військ в район Вознесенська, а начальнику групи вогневого ураження полковнику Віталію Пахомову – перемістити всі засоби вогневого ураження (артилерію, авіацію) таким чином, аби нанести ворогу максимальне ураження.

Прогноз справдився – вранці наступного дня ворог почав сунути до Вознесенська. Але там його зустрів підрозділ десантників 80 окремої десантно-штурмової бригади і понад добу нищив бронетехніку та особовий склад окупантів. Решту ворожих підрозділів, які намагалися наступати, почала "кришити" артилерія та авіація, зосереджена Силами оборони на цьому напрямку.

Перший же танк противника, який рухався через міст в районі Вознесенська, був підірваний разом із мостом, і частину сил ворога було фактично "закорковано". Окупанти силами до десяти батальйонно-тактичних груп постійно намагалися знайшли шлях в обхід Вознесенська.

У разі, якби противнику вдалося пройти через Вознесенськ далі вздовж адміністративних меж двох областей аж до кордону з Молдовою, то росія отримали б можливість висадити морський десант на територію Миколаївської та Одеської областей. А це дало б противнику можливість окупувати не тільки розташовані на узбережжі міста Миколаїв та Одесу, а і області цілком.

В такому випадку Україна була б позбавлена виходу до Чорного моря, порти в Одесі, Чорноморську, Южному, Рені – просто б не працювали. Наша економіка такого б не витримала.

Але всі ворожі батальйонно-тактичні групи, які перебували в районі Вознесенська, Нової Одеси та Баштанки, потрапили під щільне вогневе ураження українських захисників. Авіація виконувала на один літак по 5-6 вильотів, артилерія не шкодувала боєприпасів. В підсумку ворог протягом 6 діб зазнав настільки великих втрат, що був змушений відмовитись від наступу.

ЗБЕРЕГЛИ НАЙБІЛЬШ БОЄЗДАТНУ ЧАСТИНУ ВІЙСЬКА

У квітні-травні 2022 року значна чисельність українського війська перебувала на території Луганської та Донецької областей, де точились запеклі бої. Це була найбільш боєздатна частина української армії, яка мала чималий бойовий досвід, отриманий як під час АТО, ООС, так і під час повномасштабного вторгнення.

Тому противник мав на меті прорвати нашу оборону на Запорізькому напрямку на ділянці Велика Новосілка-Зелене поле, а на Ізюмському напрямку – просунутись на ділянках Барвінкове-Довгеньке, аби надалі дістатися у напрямку Добропілля аж на Покровська. Таким чином окупанти намагалися оточити угруповання Збройних Сил України, яке перебувало на території Луганської та Донецької областей. А це – понад 15 бригад.

Ворог почав реалізацію свого замислу на початку квітня, коли силами 42 мотострілецької дивізії 58 армії розпочав наступ у Запорізькому напрямку та намагався прорвати нашу оборону в смузі відповідальності 110 окремої бригади територіальної оборони. Противник спочатку мав успіх, і наші сили відступили. Тоді я особисто прибув на командний пункт 110 ОБ ТрО.

Я керував безпосередньо на пункті управління діями 55 та 44 окремих артилерійських бригад. В повітря була піднята вся наявна у тому районі безпілотна авіація. Протягом 6 годин ми наносили вогневе ураження по колонах ворога. І в той день противник не зумів просунутися, зазнав втрат та відкотився назад. Разом із генерал-лейтенантом Володимиром Кравченком ми повернули бійців 110 ОБ ТрО на визначені місця, перекинули на цю ділянку додаткові сили з бронетехнікою, і всю ніч давали настанови нашим воїнам. Загалом тоді пропрацювали в інтенсивному режимі понад три доби без сну та перепочинку.

І хоча наступного дня ворог намагався повторити штурмові дії, а інтенсивні бої тривали ще близько тижня, але завдяки зміцненню оборони, вмілій розстановці сил і засобів, проведенню додаткового мінування ворогові було завдано значної шкоди і його було зупинено.

Якби ворогу вдалось оточити наше найбільш боєздатне угрупування на території Донецької і Луганської областей, розгромити найбільшу частину Збройних Сил України, збройна боротьба б потім втратила сенс. Це б означало, що Україна повністю б пала.

ЗАКЛАДЕННЯ ПІДҐРУНТЯ ДЛЯ ЗВІЛЬНЕННЯ ХАРКІВЩИНИ

На початку квітня 2022 року ворог намагався просунутися з Ізюмського напрямку на Довгеньке, Барвінкове та Добропілля. Він зумів побудувати на правому фланзі оперативного угруповання "Харків" паромну переправу, через яку навіть під щільним вогнем українського війська зумів перетягнути декілька батальонно-тактичних груп в район Кам’янки-Старої Кам’янки. З того часу розпочалася битва за недопущення проходу ворожих сил на Ізюмському напрямку.

Противник кожного дня атакував позиції підрозділів наших Сил оборони. Було здійснено маневр 93 окремої механізованої бригади "Холодний Яр", за допомогою бригад територіальної оборони, а також додаткових сил та засобів вогневого ураження було побудовано другий ешелон оборони. Битва тривала понад півтора місяця – кожен ранок розпочинався із атаки: спершу наступали батальйонами, потім – ротами, потім взводами, і завершувала піхота. Ця боротьба велася постійно.

Потім противник вирішив змінити напрямок і розпочав рух на Комишуваху та Велику Комишуваху. Ми здійснювали маневр військами. Велася звичайна бойова робота, яка принесла результат: протягом півтора місяця противник, отримавши значні втрати, відмовився від подальшого руху по Ізюмському напрямку.

Також ворог вирішив просунутись через Сіверський Донець на ділянці Дронівка-Серебрянка-Білогорівка. Я знаходився на пункті управління у Бахмуті разом з угрупованням, яке виконувало завдання на цьому напрямку, понад місяць.

Пам’ятаю, як ворог намагався прорватись через Сіверський Донець. Напередодні я пішов спати десь о 3 годині ночі, а вже о 5 ранку прокинувся і прибув на пункт управління. Там мені доповіли, що ворог навів перший понтонний міст. Необхідно було шукати якесь креативне рішення. І я оголосив змагання: той, хто першим зруйнує цей міст, отримає грошову премію та буде представлений до державної нагороди. І вже з годину мені доповіли, що завдання виконане.

Проте ворог не відмовився від своїх планів і продовжив спроби навести мости. Тому командиру 26 артилерійської бригади імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича полковнику Сергію Марценюку було поставлено завдання: намагання навести переправу – своєчасно виявляти і перешкоджати цьому, а в разі наведення таких мостів – знищувати їх. Бойова робота тривала протягом 9 діб, з 4 по 13 травня 2022 року. Українське військо зірвало дві спроби побудувати переправу, а 4 вже наведених понтонних мости знищило. Врешті-решт противник відмовився від форсування річки, і затопив у водах Сіверського Донця свої танки, аби вони не дісталися нам.

Р.S. ВИЗНАННЯ МІЖНАРОДНИХ ЕКСПЕРТІВ

Стратегічні військові операції, що були (і ще будуть) розроблені і реалізовані українськими генералами, стануть предметом для детального дослідження військовими аналітиками та викладачами військових академій. Але вже зараз успіхи українських командувачів отримують визнання міжнародних військових експертів.

Зокрема, колишній командувач сухопутних військ Польщі, генерал Вальдемар Скшипчак, говорячи про дуже вдалу операцію зі звільнення значної території Харківської області, пояснив, що цей успіх став можливий завдяки оборонній операції на Донбасі, яка знекровила російську армію.

"Першою найбільшою битвою, вашим найбільшим успіхом, є ваша оборона на Донбасі. Той командир, який 4 місяці вів успішну оборону, є вашим героєм. Всі інші операції зараз є наслідками того, що ви виснажили російську армію на Донбасі, і вона вже не має сил захищатись чи битись", – сказав він.

За словами Вальдемара Скшипчака, завдяки поразці росіян в битві на Донбасі, а також тому, що їх вдалось переконати, що основний удар буде нанесено на Херсонському напрямку, в обороні ворога саме на харківському напрямку утворилось слабке місце. Через це слабке місце українська армія і завдала нищівного удару по окупантах, звільнивши майже всю Харківську область.

Сергій Наєв, генерал-лейтенант, командувач Об'єднаних сил Збройних сил України

Редактор: unt@ukr.net

© 2010 Телеканал УНТ Українське Народне Телебачення

Мої відео