Інформаційне агентство УНТ
Українське Народне Телебачення
Головне в Україні

ДОНЕЦЬКИЙ АЕРОПОРТ: "ГРА У ТАНЧИКИ" НА МЕЖІ ЖИТТЯ І СМЕРТІ

ДОНЕЦЬКИЙ АЕРОПОРТ: "ГРА У ТАНЧИКИ" НА МЕЖІ ЖИТТЯ І СМЕРТІ
2207 ПЕРЕГЛЯДІВ

Воїн 3-го Окремого полку спеціального призначення "Бугор" потрапив у ДАП у квітні 2014-го. Напередодні ротації він отримав наказ супроводити колону авто, що вирушала з Кропивницького до Дніпра. Відрядження планувалося недовгим і "Бугор", за його спогадами, сам незрозуміло чому взяв із собою рюкзак з речами, необхідними для бойового виходу. Як виявилося не дарма, адже, з Дніпра його разом з автоколоною відправили у Донецький аеропорт. Де він і провів наступні півроку.

("Бугор" у Донецькому аеропорту)

"Це класна, весела історія". З таких слів починає розповідь про своє поранення, що завершило його ротацію в аеропорту "Донецьк". Далі - пряма мова.
"Основні сили 3 полку вийшли з аеропорту 1 жовтня. Головне, що з ними вийшов і медик, "стріляний", з величезним бойовим досвідом. Залишилися я і "Редут" (командир 3-го ОПСПп). На другому поверсі терміналу ми встановили приманку для ворога - опудало з гранатометом. І там грали в "каруселі". У нас було двоє правосеків, які заряджали нам РПГ-7, і ми з "Редутом" виходили по черзі на балкон та херячили на танкам. Як казав "Редут", "грали у танчики".
І це, мабуть, це було найстрашнішим у моєму житті. Не реактивна чи ствольна артилерія. А оце : вийти проти танку і бачити як його башта повертається у твою сторону. Тоді хотілося взяти чайну ложку і вкапуватися у бетон. Себе я заспокоював думкою про те, що я теж технарь, я теж керую бронетанковою технікою і знаю, що мені головне його налякати. Потрапить граната десь поруч із танком, мехвод смикнеться, автоматика не спрацює і поцілить мимо. Так воно і працювало. Тому що навпроти теж сидить людина, яка дивиться у тріплекс. Бам! Постріл! А в нього теж є срака, яка теж "грає". И тут вже у кого срака міцніше. Так ми і працювали.
І ось стоїть та приманка для ворожих танків, "Редут" - на чергуванні на другому поверсі, я відпочиваю у підвалі, а наші "сімки" (РПГ-7, - ред.) лежали готові до застосування. Тут виходить на мене "Редут": "Танки на злітці! Граймо у танчики!". Я лечу на другий поверх, в цей момент танчик ведеться на нашу приманку, і я опиняюся на лінії вогню. Снаряд розірвався метрах в семи від мене. Відчуття неначе у повільній зйомці. Прекрасно пам"ятаю, як вигиналася стіна поруч. І всередині відчуття досади. Як? Я? Я ж сильний, швидкий, здоровий, як же я так попав?

("Бугор" на тому самому місці, куди влучив ворожий танк. Фото зроблене за кілька місців до поранення")

Аж ось уповільнена зйомка завершується і я відлітаю до стіни. Сповз по стінці і думаю: треба провести діагностику. Так, шолом на місці, очі бачать - добре, перевірив язиком зуби, шия на місці. Опускаю очі і бачу дві ноги навиворіт, бачу свої кістки і дивлюся - кишки трошки трохи лежать. Дірка у череві була 23 сантиметри. Навколо цегляний пил, бруд, пісок - така собі каша. Зрозумів, що у мене велика крововтрата і треба швидко викликати підмогу. А в цей час триває бій. У мене залишається пара хвилин, щоб викликати допомогу. Радійка у мене була прилатована під ліву руку. Аж тут - опа! - а в мене палець на руці відрубаний. У мене була класна кевларова перчатка і в ній окремо бовтався палець (за ці перчатки - окрема подяка моїй дружині). Тоді у мене ледь не сталося паніки. Як же я натисну тангенту і викликаю допомогу? Розмовляв сам із собою: дибіл, б..., кинь автомат, а тебе ж є друга рука! Кидаю зброю і викликаю по рації: "Редут, я Бугор, поранений, на другому поверсі". А він не чує: "Бугор, повтори!" Я повторяю, розуміючи, що це останнє, що я можу зробити. Аж ось прилітає "Редут", хапає мене за шквари (нагадаю, що у мене рука пробита, відрубаний палець, дві ноги навиворіт, дірка у боці і пів дупи відірвано) і тягне мене по цеглі, а я в цей момент притримую свої кишки.
Притягли мене у підвал, поклали, прийшов фельдшер, у якого ще не було достатнього досвіду і я бачу, як у нього трясуться руки (на той момент воїнів 3-го полку щойно змінили десантники - ред.). Добре, що я не втрачав свідомості, розумію, що він розгублений і починаю приводити його до тями: "Зберися поки у мене шоковий стан! Бігом давай мені знеболювальне, крапельницю!". Дивлюся - він збадьорився, давай мене перемотувати. З мене зрізали форму, був повністю голий у бинтах, немов мумія.
Бій тривав, а евакуація поранених була можливою лише на "мотолизі" (тягач МТЛБ - ред.). Тож, викликали "мотолигу", виносять мене з підвалу, по "мотолизі" починають херячити, вона від"їжджає, а мене заносять назад у підвал. І так два рази. На третій я вже кажу: "Хлопці, лишіть мене зверху, "мотолига" під"їде, і я вас покличу". Вона приїхала знову, менне завантажили, їду. Аж чую "цок-цок" - кулі б"ють по броні.
Між Пісками і Аеропортом було місце, яке називали піт-стопом. Коли виїжджали чи заїжджали до аеропорту, то там зупинялися, щоб перезарядити магазин, перевірити, чи все нормально. Туди під"їжджає МТЛБ, мене вивантажують на дорогу і накривають ковдрочкою. "Мотолига" розвертається і їде назад у Аеропорт. А я лежу на дорозі й тримаю крапельницю простріленою рукою. Поруч стоїть джип із правосеками. Підходять і питають: "Поранений? Ну так". Глянули на мене, "давайте у лікарню його, в Селідово". Приїхали до лікарні, вийшов хірург, каже: "На операційний стіл його". Поки мене туди везла медсестричка, я їй казав: "Подзвони моїй дружині" (дружина досі вдячна за той дзвінок). У той момент Селідово було "сірою зоною". Першу операцію зробили там. А потім сепари стали мене шукати, хтось здав, що в селідівській хірургії лежить офіцер українського спецназу. Тоді, мене терміново евакуювали до Дніпра військові медики.
До речі, був момент, коли ми партизанили у самому Донецьку. І там я купив собі мультитул. Я завжди носив його з правого боку, а в день поранення надів з лівого. Тоді один з осколків якраз і потрапив у цей мультитул. А ось він ("Бугор" дістає з пробитого чохла мультитул, на якому добре видно дірку від осколка - ред.). А кажуть, що чудес не буває. Можливо, цей осколок був би для мене доленосним".

Джерело: Сили спеціальних операцій ЗСУ

Теги: ССО, Збройні Сили України,Сили спеціальних операцій,Донецький аеропорт

Передрук матеріалів, використання фото, відео дозволяється тільки за умови посилання на «Інформаційне агентство УНТ» та зазначення автора. «Інформаційне агентство УНТ» не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Редактор: redaktor@unt.ua

© 2018 Інформаційне агентство УНТ Українське Народне Телебачення

Мої відео