Кожен із нас може опинитися свідком трагічної події.
Тож нам усім важливо знати, як підтримати себе й допомогти тим, кому ще важче.
Адже психологічна допомога людям на місці лиха, одразу після терористичного акту або катастрофи, має велике значення. І вкрай важливо надати її правильно, не завдати людині додаткового болю і ретравматизації.
Якщо ви – не медик, рятувальник або фахівець, який надає першу психологічну допомогу, не біжіть у бік вибуху або стрілянини.
Памʼятайте, що існує загроза повторних атак в одному місці за короткий проміжок часу. Також ви можете перешкодити роботі рятувальних та інших спецслужб.
Якщо у вас чи у когось із навколишніх людей є фізичне ушкодження (поранення, сильний шум у голові, гострий біль без видимих ушкоджень або ушкодження, забиття за відсутності болю) – негайно зверніться по медичну допомогу. У більшості випадків через високий рівень гормонів стресу людина не відчуває болю і, наприклад, може ходити добу з переломом.
Якщо ви таки маєте намір допомогти людям, які постраждали, психологічно, дотримуйтеся наступних рекомендацій:
- уважно слухайте, але не примушуйте людину говорити;
- питайте – але без зайвих емоцій – про те, чого постраждалий потребує саме зараз;
- допомагайте задовольнити базові потреби, отримати доступ до необхідних послуг, зв’язатися з родиною та соціальними службами.
Якщо не знаєте, як добрати потрібні слова, памʼятайте, що найдієвішою підтримкою можуть бути щире бажання вислухати та дуже прості дії – запропонувати воду чи теплий напій, ковдру або побути поруч, поки не приїдуть рятувальники. Стійкість базується не лише на якихось спеціальних техніках, вона базується на людяності.
Що робити, якщо травматична подія призвела до надмірного стресу?
Травма свідка – це реакція на травматичну подію, яку людина побачила на відео чи світлинах, або почула від когось, але безпосереднім учасником якої не була. Таку реакцію ще називають травмою вторинного травматичного стресу (далі – ВТС). Вона може виникати після опису подій постраждалим або побаченого в новинах, на фото та відео – людина не була прямою жертвою, учасником травматичної події, проте тяжко її переживає й відчуває глибокий стрес.
У першу чергу слід подбати про інформаційну гігієну: за можливості обмежте канали сприйняття інформації про травматичну подію, і загалом зменшіть інтенсивність інформації (слід тільки читати новини або тільки слухати, проте не переглядати відео).
Подбайте про базові потреби: відповідне харчування протягом дня, достатню кількість води, повноцінний сон.
Піклуйтеся про тіло: допоможуть дихальні вправи, йога, будь-які усвідомлені фізичні навантаження.
Спробуйте знайти людину, з якою можете проговорити подію, яка вас вразила, – це дуже важливо. Якщо вам складно говорити про це з рідними, можна звернутися до психолога, зателефонувати на лінію психологічної кризової допомоги. Називайте свій стан, проговорюйте почуття.
