- Головна
- Новини
- Держава
- Боротьба з корупцією
- Міфи про законопроєкт «Про адміністративну процедуру»
Навколо адміністративної процедури та законопроєкту, яким пропонується її запровадити в Україні, існує чимало міфів. Тож, про розповсюджені з цих мифів у статті.
Міф №1: «Осягнути неосяжне» – закон охоплює занадто широку кількість різноманітних суспільних відносин, які неможливо регулювати одним документом.
Реальність:
• Закон має слугувати рамковим регулюванням і містити лише уніфіковані, загальні для державного апарату принципи та правила поведінки. Звичайно, завжди існуватимуть сфери, які потребуватимуть спеціального регулювання і в яких відхід від деяких принципів може бути обґрунтованим. У такому разі застосовуються спеціальні правила. Однак, у разі відсутності такої обґрунтованості, повинна застосовуватися загальна процедура.
• Єдина адмінпроцедура діє в усіх країнах-членах ЄС.
• ЄС розглядає ідею створення єдиного адміністративного процесу для всіх інституцій ЄС.
Міф №2: Іноді можна почути таку думку: "Навіщо ухвалювати закон про адміністративну процедуру, якщо вона в Україні вже існує?" Насправді ж це не так.
Реальність: Зараз для отримання кожної державної послуги діє особливий порядок, визначений окремим законом, урядовим актом чи внутрішньою інструкцією органу влади. На практиці це ускладнює та уповільнює процес отримання послуг, сприяє маніпуляціям та корупції.
• Адмінпроцедура ж є рамковими принципами та правилами і покликана стати єдиним алгоритмом швидких і передбачуваних дій для надання/отримання державних послуг.
Міф №3: Прийняття законопроєкту призведе до перехрещування компетенції адміністративних судів та адміністративних органів.
Реальність:
• Органи публічної адміністрації часто приймають важливі рішення в житті людей. Наприклад, дозвіл на будівництво може вплинути на істотні права особи, але також може порушити права сусідів (наприклад, якщо будинок побудовано таким чином, що ні медична служба, ні пожежна машина не можуть одержати доступ до сусіднього будинку).
• Адміністративне (несудове) оскарження попереджує та зменшує надмірне навантаження на адміністративні суди.
• Це швидший і дешевший спосіб вирішення спорів.
• Орган найвищого рівня одержує скарги, що дозволяє йому виявляти системні помилки та забезпечувати уніфікованість практик. Це створює можливості для удосконалення функціонування публічної адміністрації в цілому.
