- Головна
- Новини
- Держава
- Правоохоронні органи
- Стаття 40 ККУ: чи за кожне злодіяння буде сувора відповідальність?
Українське законодавство стоїть на захисті тих, хто під страхом смерті чи безпеки близьких вчинив правопорушення.
Відтак, чи за кожне злодіяння буде сувора відповідальність?
Рішуче "Так" стосується саме тих вчинків, котрі особа здійснює зі злочинним умислом чи допускає кримінальну протиправну недбалість.
Окремої кваліфікації потребують суспільно-небезпечні діяння, які вчиняються під впливом фізичного чи психічного примусу, відповідальність за які регламентується Ст. 40 Кримінального кодексу України.
Необхідність вчинення правопорушення зумовлена тим, що на волю особи здійснюють непереборний тиск сторонні загрозливі чинники:
- нанесення побоїв
- катування та позбавлення волі;
- погрози розправи з близькими;
- інші максимально небезпечні фактори.
Стаття 40 КК визначає фактично дві самостійні обставини, які за певних умов виключають злочинність діяння (фізичний та психічний примус)
Фізичним примусом визнається такий вплив на тілесну недоторканність та свободу особи, коли вона позбавляється можливості діяти за своїм розсудом, примушується до вчинення суспільно небезпечного діяння, яке завдає шкоди правоохоронюваним інтересам або створює небезпеку заподіяння такої шкоди, шляхом застосування до неї фізичного впливу.
Правоохоронюваними інтересами, яким завдається шкода особою, щодо якої застосовано примус, визнаються:
- передбачені Конституцією та законами України, а також іншими нормативно-правовими актами права людини та громадянина;
- охоронювані законом права та інтереси іншої особи;
- суспільні інтереси;
- державні інтереси.
Ознакою підстави фізичного примусу є обстановка, яка свідчить про вимушеність поведінки особи, щодо якої застосовується насильство. Також наявність такого стану, коли внаслідок застосування насильства особа не здатна керувати своїми вчинками, тому вимушена підкоритися вимогам того, хто застосовує насильство, у зв’язку з цим виключається можливість самостійної, вольової поведінки такої особи.
Тому заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам під впливом фізичного примусу носить вимушений характер.
