Стаття 51 Конституції України проголошує, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Таке положення містить і Сімейний кодекс України в статті 24, а Кримінальний кодекс України визнає злочином примушування особи до вступу в шлюб. Саме тому подача заяви про реєстрацію шлюбу не створює обов’язку для наречених зареєструвати шлюб. Така заява є своєрідним повідомленням органам реєстрації актів цивільного стану про намір зареєструвати шлюб, а посадові особи органів ДРАЦС в установлені терміни проводять перевірку інформації заявленої нареченими щодо відсутності обставин, які перешкоджають реєстрації шлюбу, та готують проведення державної реєстрації шлюбу у строк, місці та враховуючи побажання наречених про урочистість процедури.
Відмова від реєстрації шлюбу когось із наречених у період між подачею заяви до органу ДРАЦС і датою весілля тягне за собою наслідки майнового характеру.
Сімейний кодекс України (стаття 31) зобов’язує особу, яка відмовилася від шлюбу, відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв’язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Слід мати на увазі, що відшкодуванню підлягають лише грошові суми, що були реально витрачені. Також, обов’язковою умовою відшкодування витрачених коштів є прямий і безпосередній зв’язок цих витрат з підготовкою до весілля. Іншими словами, очевидним має бути той факт, що якби не весілля, то таких витрат взагалі не було б, а також те, що придбані речі (замовлені послуги) неможливо в подальшому використати в побуті, господарстві. У разі відмови однієї із сторін добровільно відшкодувати витрати сторона, яка понесла витрати, має право звернутися до суду із позовом, до якого треба додати докази всіх сум, які заявляються до відшкодування (чеки, квитанції, договори, інші документи із зазначенням суми, дати, прізвища особи та призначення платежу). Такий позов подається до суду за місцем реєстрації відповідача.
Законом не передбачено відшкодування моральної шкоди у зв’язку із відмовою від укладення шлюбу та весілля.
"Що стосується шлюбних подарунків, то відповідно до Цивільного кодексу України (стаття 719) дарування рухомих речей, які мають особливу цінність (автомобілі, коштовності, предмети мистецтва тощо), нерухомих речей, майнових прав повинно бути оформлено в письмовому вигляді. А договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятидесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян підлягає нотаріальному посвідченню", - зауважує Тарас Грень, начальник Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
У разі відмови від шлюбу особи, яка одержала подарунок у зв'язку з майбутнім шлюбом, договір дарування за вимогою дарувальника може бути розірваний судом. У разі розірвання договору особа зобов'язана повернути річ, яка була їй подарована, а якщо вона не збереглася - відшкодувати її вартість. Тобто, особа, яка відмовилася від шлюбу, не може претендувати на збереження за собою права на подарунки, оскільки вони пов'язувалися з певною подією - реєстрацією шлюбу.
Є винятки, так Сімейний кодекс встановлює, що такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана поважними причинами, про які вона дізналася під час підготовки до весілля і до назначеного дня реєстрації шлюбу. Такими причинами можуть бути:
протиправна або аморальна поведінка нареченого/нареченої;
приховання обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення: тяжка хвороба, наявність дитини, судимість тощо.
Зауважимо, що одним із дієвих способів вирішення питань між нареченими щодо їх підготовки до шлюбу і весілля, є укладення відповідних договорів. Сторонами в таких договорах можуть бути не лише наречені, а й їхні батьки, родичі – особи, які безпосередньо будуть здійснювати фінансування такого весілля. Такий договір обов’язково необхідно укласти в письмовий формі та нотаріально посвідчити. Предметом таких договорів можуть бути визначення прав та обов’язків наречених з підготовки до весілля, визначення розміру і відповідальних осіб за фінансове забезпечення реєстрації шлюбу та весілля, а також саме головне – порядок врегулювання суперечок та відповідальність осіб, у разі невиконання умов договору.
