Відповідно до законодавства за договором найму (оренди) житла одна сторона – власник житла (наймодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Згідно з ч. 1 статті 811 Цивільного кодексу України договір оренди житла укладається у письмовій формі. Водночас, як зазначено у ч. 4 статті 209 Цивільного кодексу, правочин на вимогу однієї із сторін може бути завірений нотаріально. Імовірно, така дія буде додатковим захистом для кожної зі сторін у разі виникнення спору.
Договір найму житла укладається на термін, встановлений договором. Якщо у договорі термін не вказаний, вважається, що він укладений на п’ять років.
Бувають випадки, коли нотаріальне посвідчення є обов’язковим, це стосується договору оренди житла з викупом. (ч. 2 статті 811 Цивільного кодексу України). Така угода передбачає, що одна сторона – підприємство-орендодавець передає другій стороні – фізичній особі (особі-орендарю) житло за плату на довготривалий (до 30 років) строк, після закінчення якого або достроково, за умови повної сплати орендних платежів, житло переходить у власність орендаря.
У договорі оренди житла мають бути прописані істотні умови, необхідні для такого роду договорів: предмет договору (будинок або квартира із зазначенням конкретної адреси), термін дії договору і оплата. Звичайно, бажано передбачити й інші умови, наприклад, вказати права та обов’язки сторін, порядок розірвання договору. В іншому випадку до неврегульованих сторонами нюансів договору будуть застосовуватися загальні положення Цивільного кодексу України.
Також варто пам’ятати, що орендна плата, отримана в результаті здачі житла в оренду, є доходом фізичної особи і підлягає оподаткуванню. Згідно зі статтею 170.1.5. Податкового кодексу України, якщо договір оренди житла нотаріально завіряється, нотаріус виступає податковим агентом і в день нотаріального завірення повинен направити відповідне повідомлення до податкової інспекції за податковою адресою платника податку (орендодавця).
