Безбар'єрне простір в Україні — комплекс заходів, спрямованих на забезпечення безперешкодного, безпечного та незалежного пересування людей з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. У Національній стратегії зі створення безбар`єрного простору представлено 6 основних напрямків: фізичний, інформаційний, суспільний, економічний, цифровий, освітній.
Доступність громадського простору – будівель, транспорту та інфраструктури – це фізична безбар’єрність.
Інформаційна безбар’єрність – це коли люди, незалежно від їх функціональних порушень чи комунікативних можливостей, мають доступ до інформації у різних форматах, у тому числі з використанням спеціальних технологій (шрифту Брайля,великошрифтового друку, перекладу жестовою мовою, субтитрування тощо).
Вільний доступ для всіх до цифрової інфраструктури, отримання цифрових навичок та цифрових сервісів – цифрова безбар’єрність.
Суспільна та громадянська безбар’єрність – це забезпечення рівних можливостей участі всіх людей, їх об’єднань у житті громад та держави, рівний доступ до суспільно-політичного та культурного життя, сприятливе середовище для фізичного розвитку та самореалізації, а також інклюзивне середовище.
Коли всі мають рівні можливості та вільний доступ до освіти протягом усього життя – це освітня безбар’єрність. Також вона передбачає здобуття іншої професії, підвищення кваліфікації та опанування додаткових компетентностей.
Економічною безбар’єрністю передбачено, що всі громадяни, незалежно від віку, статі, сімейного стану чи стану здоров’я, мають рівні умови та можливості для працевлаштування, отримання фінансових та інших ресурсів для заняття підприємництвом чи самозайнятістю.
Безбар’єрність має стати новою суспільною нормою, адже йдеться про повагу до прав та потреб кожної людини.
