«Слід застосовувати тільки те покарання, яке справляло б найбільш сильне враження на душу людей і було б найменш болісним для тіла злочинця», – наголошував Чезаре Беккаріа, підтримуючи принцип гуманізму в кримінальному законодавстві.

За словами керівника Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Суми) Ірини СВИСТУН, навіть зараз, попри розвиток кримінально-правової думки, соціальна цінність людини залишається головним орієнтиром під час вибору конкретної санкції за вчинене правопорушення. Підтвердженням цієї тези є стаття 40 Кримінального кодексу України, вона звільняє від покарання особу, яка хоч і заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, але зробила це під впливом фізичного примусу.

Коментуючи вищезгадану норму, слід наголосити, що це не повний імунітет від наслідків вчинених суспільно небезпечних діянь. Для застосування статті 40 Кримінального кодексу України необхідна сукупність наступних фактів:

1. Заподіяння особі болю, нанесення фізичних травм або позбавлення волі з метою примусити її вчинити злочин.
2. Відсутність в особи реальної можливості самостійно себе захистити або уникнути страждань.

Отже той, хто постраждав від насилля та вимушено перетнув межу дозволеного, не буде відповідати за злочинні наміри свого мучителя.