Відповідно до статті 1233 Цивільного кодексу України (далі – Кодекс) заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Заповідачу надано право у будь-який час скасувати заповіт.
До того ж Ви маєте право у будь-який час скласти новий заповіт. При цьому заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.
Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 Кодексу, а саме:
- заповіт було визнано недійсним внаслідок його вчинення особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними;
- заповіт було вчинено під впливом насильства (тобто за відсутності презумпції волі заповідача).
Дійсно, склавши заповіт особа має право у будь-який час його змінити або ж взагалі скасувати шляхом подання відповідної заяви.
Законодавство не зобов’язує особу звертатись за скасуванням заповіту саме до того нотаріуса, в якого відбулось його посвідчення – особа має право звернутися до будь-якого приватного нотаріуса або будь-якої державної нотаріальної контори.
Порядок скасування чи зміни заповіту регламентується пунктом 6 глави 3 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дії нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.
Так, для скасування або зміни заповіту нотаріусу подається заява відповідного змісту. Справжність підпису на такій заяві має бути нотаріально засвідчена.
Заява викладається у довільній формі з дотриманням загальних вимог до порядку її складання. Зокрема, текст заяви повинен бути викладений зрозуміло, чітко, грамотно, не мати підчисток, із дотриманням вимог чинного законодавства.
На практиці у більшості випадків така заява складається нотаріусом за допомогою загальноприйнятих технічних засобів і викладається на спеціальному бланку нотаріальних документів.
Нотаріус, якому під час посвідчення заповіту стало відомо про наявність раніше складеного заповіту, повідомляє про вчинену нотаріальну дію державний нотаріальний архів, нотаріуса чи орган місцевого самоврядування, де зберігається примірник раніше посвідченого заповіту.
