Попередня Стратегія валютних інтервенції мала строк дії 2016-2020 роки. Тож із настанням 2021 року виникла необхідність оновлення цього документу. Він побудований на основі попередньої стратегії, зокрема, в ньому був збережений принцип відповідності режимам показників валютного ринку інфляційного таргетування та плаваючого курсоутворення. Мета валютних інтервенцій Національного банку є вплив на курс національної валюти щодо іноземних валют та на загальний попит і пропозицію грошей. Саме тому Нацбанк вніс певні корективи в минулу стратегію.
В оновленій Стратегії Національний банк зберіг та розширив три основних завдання зі здійснення інтервенцій. По-перше, вони намагатимуться згладжувати надмірні коливання для уникнення їх негативного впливу на цінову, фінансову стабільність та на стійкість економічного зростання. По-друге, вони продовжать накопичувати міжнародні резерви та підтримуватимуть їх на достатньому рівні. По-третє, підтримуватимуть трансмісію облікової ставки у випадку, коли її дієвість є недостатньою
В новій Стратегії Національний банк також розширив принципи валютних інтервенцій. Серед них – відповідність режимам інфляційного таргетування та плаваючого курсоутворення, мінімальна достатність використання валютних інтервенцій, конструктивна невизначеність тактики їх проведення та рівні умови участі суб’єктів ринку.
Оновлення Стратегії валютних інтервенцій допоможе Нацбанку в першу чергу зробити свої рішення системними. Аби це в подальшому не викликало питань з боку населення. Ринок в разі наявності точних завдань буде залишатись стабільним та розвиватиметься згідно з планом. Нацбанк не змінював повністю всі принципи та завдання, які мала попередня стратегія. Він розширив їх та оновив у відповідності до сучасної ситуації.
