За 35 років після ядерної катастрофи на Чорнобильській АЕС прилеглій магістралі в Прип’яті, Україна, захопили рослини, дерева та дика природа.
Покинуте години після розпаду радянського ядерного реактора в 1986 році, місто, в якому колись мешкали працівники атомної станції та їхні сім'ї, з тих пір існує як моторошне місто-привид.
Але зараз його центральний бульвар очищений від дерев та чагарників і навіть знову підключений до електромережі. У 2020 році колишні мешканці цього колись процвітаючого міста вперше відвідали його, щоб відзначити п’ять десятиліть з моменту його першого створення в тодішньому Радянському Союзі.
Хоча за останнє десятиліття до Чорнобиля та його околиць пробилася лише цівка витривалих туристів, українська влада вважає, що незабаром це може перетворитися на потік - якщо не на повінь.
Поінформованість громадськості про те, що сталося в Чорнобилі 35 років тому 26 квітня, була посилена популярним та популярним міні-серіалом HBO про катастрофу та її наслідки.
Вважає українська влада, що масовий туризм не лише допоможе зберегти події на Чорнобильській АЕС, а й принесе гроші на допомогу в подальших реставраційних роботах.
Окрім реставрації на Прип’яті, уряд планує новий музей, який демонструє рятувальне обладнання, яке використовувалось під час прибирання більше трьох десятиліть тому.
Після найстрашнішої у світі ядерної катастрофи близько 350 000 людей були переселені з регіону, що оточує Чорнобиль. Нове місто Славутич було створене для розміщення робітників заводу та вчених приблизно за 30 км від місця вибуху.
Але Чорнобильська зона відчуження залишається величезним порожнім пам'ятником масових людських помилок, допущених радянською владою 35 років тому, що призвело до вибуху реактора № 4, загоряння, а потім викидання радіоактивних матеріалів в атмосферу.
Радянська влада намагалася замовчувати катастрофу. Ширший світ дізнався, що щось сталося в Чорнобилі, після виявлення рівня радіації аж на північ, як Швеція. У Києві спочатку жителям не повідомляли про падіння, яке сталося всього за 65 кілометрів на південь.
Спочатку реактор розміщувався всередині величезного саркофага, який ще в 2019 році все ще пропускав радіацію. Того року він нарешті був укладений у притулок у формі арки. Усередині роботи продовжували кропіткий процес демонтажу того, що залишилося від реактора.
Тільки зараз українським чиновникам приємно припускати, що врешті-решт зона відчуження, і навіть засипаний реактор можуть стати туристичним напрямком: пам’ятником не лише минулим помилкам людства, але і його здатності підхопитись і продовжувати.
«Наш туризм унікальний; це не класична концепція туризму », - сказав Богдан Боруховський, заступник міністра охорони навколишнього середовища України.
"Це область медитації та роздумів, область, де ви можете побачити вплив людської помилки, але [де] ви також можете побачити людський героїзм, який це виправляє".
В ефірі серіалу HBO кількість туристів подвоїлася в 2019 році, за словами влади, до того, як пандемія COVID-19 повністю зупинить її до середини 2020 року. Коли пандемія відступить, чиновники сподіваються, що вони зможуть використати туристичний потенціал Чорнобиля.
Звідси робота в Прип’яті, де, поряд із очищенням рослинності та електрифікацією, влада планує побудувати встановлені стежки через руїни, щоб туристи могли оглянути такі визначні пам'ятки, як занедбаний міський басейн та парк розваг.
Процвітаюча дика природа
Всі чотири реактори заводу знаходяться в процесі демонтажу, але ця робота сама по собі не буде завершена до 2064 року. Частини місця можуть бути радіоактивними впродовж століть, але зараз рівні досить низькі, щоб туристи могли безпечно їх відвідувати та вчені могли виконувати свою роботу.
Україна все ще забороняє довгострокове проживання всередині зони, хоча, як вважають, близько 100 людей - переважно літні колишні мешканці - не впоралися з порядком і продовжують там жити.
Відсутність людей призвела до розквіту дикої природи, навколо якої проживають ведмеді, бізони, вовки, рись, дикі коні та десятки видів птахів. Це також залучило вчених, які вітають можливість вивчити, як тварини реагують на відносну відсутність людського розвитку.
"Це гігантська територія ... на якій ми зберігаємо хроніку природи", - сказав біолог Денис Вишневський, 43 роки, який спостерігав за природою в заповіднику останні 20 років. "Зона відчуження - це не прокляття, а наш ресурс"
Зараз Україна прагне включити зону відчуження до Світової спадщини ЮНЕСКО.
"Чорнобиль не повинен стати диким майданчиком для мисливців на пригоди", - заявив міністр культури України Олександр Ткаченко.
"Люди повинні залишити зону відчуження, усвідомлюючи історичну пам'ять цього місця та його значення для всього людства".
