«Нещодавня угода між ЄС та США щодо тарифів на сталь та алюміній, мабуть, посилює пріоритети "зеленої угоди" ЄС та внутрішньої економіки США у поєднанні з бажанням послабити Китай. Це досягається ціною підриву фундаментальних засад Світової організації торгівлі. Це має певний ризик, особливо для ЄС.» - коментує останні події в сфері торгівлі журналу Borderlex директор Європейського центру міжнародної економічної політики Девід Хеніг .

Будь-яка торговельна угода між ЄС та США має велике значення і неминуче стане предметом пильного інтересу та вивчення. Хоча ці дві економічні наддержави вже не в змозі форсувати укладання багатосторонніх угод, вони мають значну глобальну вагу.

Нещодавня угода щодо сталі та алюмінію, що поклала край спору, що виникла ще за президента Трампа, не є винятком. Найбільш очевидним є продовження імпульсу, наданого трансатлантичним відносинам після вступу на посаду президента Байдена: суперечка між Boeing та Airbus припинена, створена і працює Рада з торгівлі та технологій.

Сталь та алюміній також не приєднаються до таких тем, як сільське господарство та потоки даних, у списку довгострокових суперечок між США та ЄС. Дійсно, у малопомітному оголошенні обидві сторони також домовилися про нову платформу для обговорення співробітництва в галузі сільського господарства.

Є ті, хто вважає, що такі угоди за своєю суттю підривають СОТ, інші вважають, що це єдиний шлях, якщо немає достатнього компромісу для досягнення багатосторонніх угод.

Для ЄС та США двостороння угода, яка вирішує їхні фундаментальні проблеми, важливіша, ніж майбутнє СОТ. Однак існує певний ризик, що створення положень про низьковуглецеве виробництво і включення інших країн просто не відбудеться.