В Україні не втішна статистика, тому що більша частина людей не працює за спеціальністю, яку обрали ще у студентські роки. Існують також ті, які знайшли роботу за спеціальністю, але прагнуть змінити вид діяльності, таких українців 65%. Така статистика для студентів, як бальзам на душу, тому що випускники впадають у відчай, якщо не знаходять роботу за спеціальністю. З цієї невтішної статистики 32% взагалі не спробували працювати за обраним фахом, а 13% спробували, але розчарувалися.

У Німеччині кількість тих, хто не знайшов себе у професії становить 10%. У порівнянні з Україною різниця колосальна. Усе тому, що при вступі студенти необізнані й до кінця не розуміють чого хочуть від професії. Через декілька років студенти дивуються чому обрали саме цю професію, адже вона не виправдовує очікувань й на ринку праці виявляється, що й дохід від цього фаху замалий. Серед опитуваних українців 21% не працюють за спеціальністю, бо вона їм не подобається, а 43% - скаржились на низьку зарплату. В Україні існує попит на неякісну освіту, тому що більшість студентів вступають аби було або змусили батьки. Причиною такої картини є те, що ще в школі не було професійної орієнтації й мова про ринок праці була зовсім відсутня, тому й випускник нічого не знає про свої здібності й таланти до тієї чи іншої професії. У Німеччині така втішна статистика через те, що абітурієнти вступають у 18-19 років, а останній рік навчання в школі присвячений не ЗНО, а вступу до університету. Також учні мають змогу навчатися у спеціалізованих школах, щоб пересвідчитися у власному виборі. Трохи схожа програма існує й у Великобританії. Там починаючи з 16 до 18 років учні вивчають 4-5 профільних предмета, які вимагає обраний університет й спеціальність. Це дає змогу детальніше вивчати професію на яку хоче піти абітурієнт. Таким чином після закінчення вишу студенти знають куди йти працювати й жага до професії зникає вкрай рідко. В Україні починають вступати з 17 або 16 років й обирають професію навіть нею не поцікавившись зарання.

Дивлячись на європейський досвід й сумну українську статистику влада хоче розробити 12-не навчання, а останні класи зробити профільними. Такий принцип вже почав працювати у деяких українських школах. Однак й така система навчання може нічого не змінити, тому що потрібно змінювати реформи освіти, які у 21 столітті є застарілими теоретичними й практичними підходами. Головний дисбаланс виникає у тому, що університети не вчать того, що вимагає ринок праці. Вищі навчальні заклади орієнтуються більше на теорії, а роботодавці дивляться на практичні вміння. Студентам приходиться вчитися усьому заново, але вже без допомоги університету. При співбесіді звертають увагу не на престижність досвіду, а на мінімальний досвід за спеціальністю. Українські університети не надають практику, тому досвіду братися не звідкіля. У західних країнах університети підписують контракти з бізнес-середовищами, тому виші йдуть нога в ногу із сучасністю. Канадські університети надають можливість студентам попрацювати під час навчання й можливість «зачепитися» на місці практики.