Чи потрібна медіаосвіта в Україні?
Медіаосвіта у сучасному світі є невід’ємною частиною навчання. Медіаосвіта потрібна для того, щоб людина могла безпечно й ефективно співпрацювати з сучасними технологіями та програмами. Сьогодні вже затверджено «Концепції впровадження медіаосвіти в Україні» у сфери навчання, медицини, громадських організацій, вебінарів, тренінгів, психології та інше. Така концепція почала працювати задля того,щоб в часи медіа залежності людина вміла протистояти небезпекам й вміло користувалася медіа продуктом. Однак, гострою проблемою в цьому питанні є те, що деякі точки населення про медіаосвіту навіть не чули, а деякі вікові категорії не мають доступу до технологій. Ще одним не вирішеним питання є те, що кожна школа медіа грамотності по різному подає інформацію внаслідок чого людина ще більше плутається в медійних технологіях та програмах.
Освітній омбудсмен Горбачов Сергій каже, що для розвитку медіаосвіти зроблено мало кроків й деякі школи навіть не почали впроваджувати медіа-грамотність у програму навчання. Тож ця галузь має ще багато напрямків для розвитку. Питанням розвитку займається Міністерство освіти, Міністерство цифрової інформації, Міністерство культури й інформаційної політики. Держава активно працює над ефективною програмою медіа грамотності, яка буде для різних вікових категорій. Головна мета соціальних інститутів – це визначити межи згідно яким ми можемо працювати. Якщо дитині дозволяти робити усе, то в неї не буде меж. Медіаосвіта спрямована сформувати суспільству межі небезпеки в інформаційному просторі.
Вперше термін «медіаосвіта» був вжитий 1793 року на спільному засіданні сектору інформації ЮНЕСКО та Міжнародної ради з кіно. За допомогою ведення меді освіти в Україну суспільство сформує частину основних прав кожного громадянина на свободу самовираження, інструмент підтримки демократії та права на інформацію. Медіаосвіту внесли до основних прав людина й за планом концепції має мати по життєвий характер. Європейський парламент ухвалив 2008 року революцію з медіа-грамотності у світі цифрових технологій. Наприклад, в Канаді з вересня 1999 року працює наказ, що для учнів з 1 по 12 класи вивчення медіа-культури має бути обов’язковим.
Медіаосвіта має свої сучасні концепції: релігійна, етична, ідеологічна, екологічна, розвиток критичного мислення та самотична. Фахівці із семи країн працювали над створенням посібника із медіа грамотності. Учасники представляють різні країни: Німеччина, Україна, Білорусь, Молдова, Грузія, Вірменія, Росія. Одне із важливих завдань модернізацій них процесів, що відбуваються в освітні сучасної Грузії, - розвиток інформаційно-комунікативних технологій, а саме впровадження нових інформаційних технологій в шкільну і вузівську освіту, а також розвиток системи дистанційної освіти. В Грузії практично немає ні досягнень, ні проблем в цій області через відсутність поняття як такого. Грузинський офіс «Інтерньюз» переклав і опублікував деякі книги і брошури за останні 6 років, але це ніщо в порівнянні з обсягом наукової літератури в інших країнах. На взаємодію з різноманітними технологіями та поглинання інформації припадає найбільша частка вільного часу громадянина України, що несе за собою вплив на дітей та молодь, тому медіа-грамотність потрібна нашому поколінню. Впровадження концепції в Україні важлива складова модернізації освіти, яка допоможе побудувати інформаційне суспільство.
