Минулого разу ми на прикладі роз'яснювали що можна розуміти під психічним примусом, якщо Ви пропустили, то цей допис Ви можете подивитись за посиланням http://bit.do/fVUz7

Отож, статтею 40 Кримінального кодексу передбачено, що не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного або психологічного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.

Що можна рахувати фізичним примусом? Застосування фізичної сили, нанесення удару, побоїв, тілесних ушкоджень, введення в організм різноманітних препаратів.

Фізичний примус може бути двох видів:

• той, який позбавляє особу, щодо якої вони застосовані, фізичної можливості діяти (зв’язування, замкнення у приміщенні, тілесні ушкодження, що призвели до втрати свідомості тощо);
• той, який спрямований на злам психологічного опору особи і примушення її до вчинення забороненого законом діяння (мордування, катування тощо).

У першому випадку кримінальна відповідальність особи виключається на підставі частини 1 статті 40, у другому – особа не підлягає такій відповідальності за тих самих умов, що і при крайній необхідності.

А що є шкодою правоохоронюваним інтересам, про яку йдеться мова у ст. 40 КК?

Це не лише майнова шкода, шкода для життя, здоров’я людей, довкілля чи інша шкода, прояви якої є очевидними, але також і немайнова шкода чи небезпека заподіяння шкоди будь-якому об’єкту, що охороняється кримінальним законом.

Питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 Кримінального кодексу України.