ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО УНТ
UNT NEWS AGENCY

   Норми Кримінального кодексу України стоять на захисті тих, хто зазнав цькувань, насилля та інших порушень прав. Зокрема, фізичного та психічного примусу. Україна чітко виокремлює межу між законом та беззаконням, захищаючи права і свободи громадян.

   Адже у ситуаціях, коли стоїть вибір, виконати злочинний наказ чи втратити життя своє, чи рідних, вибір очевидний. Проте, яка відповідальність буде за злодіяння, говорять 39 та 40 статті Кримінального кодексу України (далі — ККУ). У частині першій статті 40 ККУ йдеться про наступне: “Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками”.

   А ось питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n172) цього Кодексу. Що вона говорить? Цитуємо:

   1. Не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

   2. Перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.

   Таким чином, згідно з нормами чинного законодавства та міжнародного права, вся відповідальність за порушення прав і свобод людини-громадянина України, що знаходиться на тимчасово окупованій території, повною мірою покладається на російську федерацію як на країну-загарбника.