ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО УНТ
UNT NEWS AGENCY

Кілька фактів про дитячий зір, які мають знати усі батьки. А також, чому офтальмологи та неврологи працюють у тандемі й однаково не радять «перегинати» з екранним часом.

У випуску Більше Двох про зір та мультики не один раз прозвучала думка, що зорова і неврологічна зрілість у дітей дуже й дуже пов'язані. Те, що малюк бачить, багато в чому визначає те, як розвивається його нервова система. Офтальмолог Анастасія Мурахтанова і невролог Олена Самостян запевнили, що спеціалісти їхніх галузей мусять працювати в тандемі.

5 фактів про дитячий зір

1. Насправді, перший силует, який здатен розрізняти малюк — це образ мами. Цікаво, що впізнати її дитина може саме на відстані від грудей, тобто в положенні грудного вигодовування. Новонароджений вже «знає», якого кольору у вас волосся, трохи розрізняє риси маминого обличчя. Так задумала природа: дитині просто життєво необхідно «бачити» ту, яка його нагодує.

2.Дитина до трьох місяців чудово бачить яскраві світлові плями. Люстри, торшери, лампочки — на все це діти реагують миттєво. Можете навіть вражати родичів. Питаєте у немовляти: «Де лампочка?», а він блискавично повертає голівку. Овації, завіса!

3.Після трьох місяців діти потроху сприймають різні кольори. Дуже вибірково і тільки яскраві. Спочатку — теплі. Тобто усі ці красиві брязкальця ніжних м’ятних, пудрово-рожевих відтінків не стануть улюбленими іграшками спочатку. А от червоні, сині, жовті, контрастних кольорів дуже сподобаються малюку. Але фаворитом для споглядання будуть дивні чорно-білі картинки. Зображення далматинців, панд, зебр — справжній зоровий рай для дітей до 6 місяців.

4.Зір — це орган чуття, який можна й потрібно стимулювати. Адже лише в три роки можна говорити про його повноцінність. Гарна новина — нічого складного в процесі цього стимулювання немає. Треба на постійній основі давати дитині бачити приємні образи. Посмішка мами, улюблена іграшка, великі картинки (спочатку чорно-білі, потім яскраві: червоні, жовті, зелені та сині).

5.Вперше показати дитину офтальмологу варто в один рік. Не чекаючи профогляду перед вступом до дитячого садочку. І хоча сімейні лікарі часто мають у переліку своїх навичок і обов'язків огляд дитячих очей, на практиці це працює не завжди.

Тож окулісти дуже радять не оминати їхніх дверей. Особливо якщо: ● серед найближчих родичів малюка хтось мав або має проблеми із зором; ● є певна косоокість, навіть епізодична; ● малюк не реагує на предмети або людей, які знаходяться поодаль, не повертає голівку на татка, який мовчки зайшов до кімнати, наприклад; ● занадто часто тре очі й це ніяк не пов'язане з часом сну; ● дивлячись на щось, завжди нахиляє голову в один бік, намагаючись вирівняти горизонт або дивитись ніби одним оком.

Познайомити дитину з невропатологом варто набагато раніше. Це і буде найперший лікар, що уважно подивиться малюку в очі. Але не для перевірки гостроти зору, а задля того, щоб упевнитись: дитина контактує очима, відповідає емоцією на емоцію. Смішно супиться, якщо ви надто серйозні й широко посміхається у відповідь «співбесіднику».

Якщо фокус погляду у двомісячного немовляти не працює так, як би хотілося, невролог може порекомендувати вправи. Елементарні брязкальця, що видають приємний негучний звук, треба час від часу водити перед очима дитини «далі-ближче, вгору-вниз, праворуч-ліворуч». Тут треба враховувати кілька факторів:

1.Не треба зайвих звуків. Потім гучно похваліть свого малого генія. Під час занять хай зосередиться виключно на предметі, який є тим самим фокусом.

2.Не перевантажуйте маля. Сьогодні його вистачило на хвилину, завтра із задоволенням позаймається хвилин 5. Що буде, між іншим, оптимально.

3.Аби не скорочувати час занять, виключіть об'єктивний дискомфорт: нагодуйте малого, переконайтесь, що він не хоче спати й в підгузку повний порядок.

4.ВАЖЛИВО! Не треба цього робити задля профілактики, якщо лікар не радив. Щоб там не писали на форумах. Якщо із зоровим і неврологічним розвитком вашої дитини все добре, не перевантажуйте його зайвий раз. Покажіть он те деревце далеко, а потім оцю жовту кульбабу просто перед його носом. Все! Цього достатньо.

Коли можна показувати дітям мультики

І найскладніша з точки зору прийняття частина. Про мультики. Навряд чи хтось очікував, що офтальмологи та неврологи схвалюють планшети й телефони в руках у зовсім маленьких дітей. І це не дивно, бо вони орієнтуються на рекомендації ВООЗ, яка не радить перегляд мультиків до 3 років. Трохи поблажливіші спеціалісти Американської асоціації педіатрів. Вони дозволяють появу гаджетів в житті дитини вже з двох років.

Що ж саме тривожить лікарів: ● Окулістів — недозрілість дитячого ока як органу до трирічного віку. ● Неврологів — той факт, що будь-яка зміна кадрів на екрані сприймається дитиною до трьох років виключно сенсорно. Простими словами, в момент перегляду мультику у дитини не відбувається, а що гірше — гальмується формування нейронних зв'язків. Ще простіше і страшніше: спостерігається призупинка дозрівання кори головного мозку.

Чи означає це, що після трьох — можна?

В принципі, так. Але і невропатологи, і офтальмологи радять слідувати правилам. Анастасія Мурахтанова та Олена Самостян чітко їх визначили в цьому випуску.

1.Навіть в три роки мультик не стає замінником вас на певний час. Весь відеоконтент, який ви плануєте показати дитині, має пройти жорсткий батьківський контроль. Вам доведеться подивитися його спочатку самим, а потім вже разом із дитиною. Водночас важливо спостерігати за реакціями. Де дитина засмутилась, де зраділа, хто з героїв здався малому позитивним, а хто вчинив погано. Тоді можна говорити, що мультик приніс користь. 2.Пам'ятайте про обмеження екранного часу. ВООЗ радить: ● 3-5 років — 30 хвилин на добу; ● 5-7 років — 60 хвилин на добу; ● старше 7 років — 1,5 години на добу.

ВАЖЛИВО! Не за один раз! Робити перерви варто щонайменше кожні 30 хвилин. Бо саме через цей проміжок часу починає свою роботу дофамін, а цей гормон щастя викликає залежність. Тобто можна в прямому сенсі «підсадити» свою дитину на мультики.

3.Щодо носіїв. Мобільний телефон — одразу ні. Занадто маленький екран, занадто близько від очей. Ще й голова довго нахилена вниз. Планшет — краще. Але його не можна давати дітям в руки. Він має стояти на рівні очей або трохи нижче, на відстані мінімум 50-60 см. Якщо говорити про телевізор, ідеальна дистанція — 2-3 метри, а дитина сидить на дивані/стільці/кріслі.

Ще більше про вплив екранів на зір і нервову систему дітей дивіться у випуску. Звідти ж дізнаєтесь, чи корисна для зору чорниця, чи потрібні дітям сонячні окуляри, коли можна піти з малими в кінотеатр і чи існують корисні мультики, схвалені психологами.