Діти, що ростуть в одній сім'ї, частенько сваряться — старший ревнує до молодшого, молодший дістає старшого, усі хочуть бавитися однією іграшкою, а розрулювати це батькам. Як звести конфлікти до мінімуму, знизити загострення пристрастей та чи потрібно це взагалі робити,  з’ясовували в новому випуску програми «Більше двох».

Перше правило: щасливого співіснування сиблінгів

Усі найрізноманітні почуття братів та сестер одне до одного необхідно визнати, легалізувати, прийняти, зрозуміти та, бажано, підтвердити. Як це працює на практиці?

Якщо одна з квіток життя кричить: «Я хочу його вбити! Він знову брав мою нову машинку!». Відреагувати можна словами, які виражають почуття ображеного: «Ти розлючений, розумію!» або ж побажаннями: «Ти хотів би, щоб твої речі не чіпали без твого дозволу», або символічним вчинком: 

• «Може намалюєш свій гнів? Так братик/сестричка зможе краще зрозуміти твої почуття»;
• «Як ти думаєш, якщо написати табличку “ПРИВАТНА ВЛАСНІСТЬ” на твою тумбочку, це допоможе?»;
• «Хочеш відлупцювати цю подушку?».

При цьому легалізовані мають бути будь-які почуття, але аж ніяк не будь-які дії. Дітям необхідно, щоб хтось зупинив їхню неприпустиму поведінку: «Припини! Люди не повинні завдавати болю один одному!» і показав, як можна проявити гнів прийнятним чином: «Скажи йому, який ти злий/зла. Скажи суворо: “Я не хочу, щоб мої речі брали без дозволу!”, тупни ногою, стукни кулаком по столу».

Правило друге: не порівнюйте

Уникайте як схвальних, так і осудливих порівнянь між вашими дітьми. Замість: «Чому ти не можеш складати одяг так само акуратно, як твій брат?», опишіть те, що бачите: «Я бачу нову сорочку на підлозі», додайте те, що відчуваєте: «Це мене засмучує».

Можете підказати те, що потрібно зробити: «Сорочку слід повісити до шафи». А замість «Ти набагато охайніше за свого брата!» опишіть те, що бачите: «Я бачу, ти повісив всі сорочки до шафи», додайте відчуттів: «Як круто, що весь твій одяг в шафі на місці! Здорово, що ти дбаєш про затишок в кімнаті та своїх речах».

Порівнювати дитину можна тільки з нею самою і хвалити тільки за одне: поліпшення її власних результатів. Успіх оцінюйте щиро та без іронії. Можна, наприклад, порівняти вчорашні успіхи дитини з сьогоднішніми, її здатність до тієї чи іншої діяльності з її бажаннями тощо. 

Правило третє: кожному своє

Люблячі батьки з кращих спонукань намагаються в усьому ставитися до дітей однаково. Вони купують їм однаковий одяг та іграшки, готують ідентичні сирники для кожного й кажуть про свою «однакову» любов і до одного, і до іншого. 

Але правда в тому, що кожна дитина хоче особливої ​​любові. Краще казати: «Ні в кого немає таких почуттів, такої посмішки, як в тебе. Я така рада, що ти — моя донька». Вчиться бачити їхні почуття: «Ти маєш рацію, сьогодні я весь вечір сиджу з твоєю сестрою, нам потрібно спланувати її свято. Розумію, що тобі нелегко чекати. Ще п'ять хвилин і ти розкажеш мені все дуже докладно».

Батькам слід прийняти той факт, що вони не зобов'язані любити дітей однаково. Цілком природно відчувати до різних дітей різні почуття. Це — гірка правда, яку необхідно визнати. При цьому «любимчики» не повинні поглинати ваш час. Намагайтеся приділяти його всім дітям, але не старайтеся проводити з кожною однакову кількість хвилин. Орієнтуйтеся по ситуації.

Правило четверте: не нав’язуйте дітям ролі

Досить часто діти дотримуються певної поведінки, ніби за кожним із них закріплена своя роль. Її нав'язують дорослі, кажучи про одного «він розумник», а про іншого — «він боїться». Іноді діти вибирають роль самостійно.

Наприклад, коли старший стає «агресором», а молодший «врединою» або «вічною жертвою». Є брати, від яких чекають бездоганної поведінки і великих успіхів, і сестри, на посередність яких вже махнули рукою. Буває так, що один з дітей вибирає поведінку протилежну поведінці брата або сестри.

На жаль, ці ролі залишаються з ними на все життя. Ставши дорослими, вони продовжують змагатися й доводити батькам, хто все-таки гідний любові. Найчастіше і в дорослому віці вони вважають свої відносини непростими.

Щоб обійтися без «рольових ігор», батькам варто навчитися не порівнювати дітей ні за що і ніколи. Коли одна дитина музично або математично обдарована, не виключайте розвиток цих здібностей в інших дітей. Коли про одного ви кажете: «вона — наша сімейна музикантка», «він — математик від природи», іншій вашій дитині, можливо, не захочеться братися за вивчення музики або математики, щоб не виглядати невдахою.

Правило п’яте: гра — дозволена, бійка — неприпустима  

Перший рівень: звичайна бійка, легка сутичка

Не звертайте уваги. Думайте про приємне, чакри, мізинці, оммммм, слідкуйте за диханням. Нагадайте собі, що дітям потрібно вчитися самостійно вирішувати конфлікти.

Другий рівень: ситуація загострюється

1. Визнайте їхнє право на гнів по відношенню одне до одного: «Схоже, ви гніваєтеся одне до одного». Уже це зможе заспокоїти забіяк.
2. Вислухайте кожного: Отже, це була твоя ідея, але потім прийшов брат і ...».
3. Покажіть, що розумієте складність ситуації: «Розумію», «Непросто вийшло».
4. Висловіть упевненість, що діти самі зможуть впоратися: «Впевнена, ви зможете про це домовитися...».
5. Вийдіть з кімнати: «Поки ви шукайте рішення, я займуся нашою вечерею».

Третій рівень: ситуація стає потенційно небезпечною

З'ясуйте, це гра або справжня бійка? Якщо це гра, вона кумедна для всіх учасників? Всі учасники згодні в ній брати участь добровільно? Запропонуйте альтернативу. 

Якщо це — конфлікт: «можна спробувати домовитися. Розкажіть, про свої претензії». Якщо це — небезпечна гра: «може, ви зіграєте в настільний футбол або влаштуєте змагання з биття подушками?».

Четвертий рівень: ситуація явно небезпечна

Опишіть те, що бачите: «Я бачу, що ви зараз не здатні контролювати себе і ситуацію». Розділіть дітей: «Вам зараз заборонено бути разом. Нам всім потрібно заспокоїтися. Швидко: ти — в одну кімнату, а ти — в іншу!».

Про непрості, але такі цікаві відносини сиблінгів, про те, як підготувати першу дитину до народження другої докладніше