ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО УНТ
UNT NEWS AGENCY

Кожен народ має свою мову та історію, тому менталітет народу відрізняється. Наприклад, кажуть, що італійці досить емоційні, а британці навпаки — стримані, німці — пунктуальні та дисципліновані. Все це багата історія, географічне положення, клімат, культура, традиції, досвід певного народу, який збирався довгими роками й титанічними зусиллями заклав його у мові. Є одна риса цікава в українців — нікому не розказувати про свої ідеї та плани. Всі держать в таємниці свої бізнес-ідеї або досягнення. Так все виглядає, ніби від того, що знають інші залежить успіх. Ніхто навіть не замислюється, що нікому немає діла до ваших планів на майбутнє, бо у них є свої проблеми. Навіть більше, українці про себе мало розказують, а про інших хочуть все знати. Американці у свою чергу розповідають з легкістю про свої ідеї. Крім того, зазвичай американці в кожній запропонованій ідеї бачать потенціал, і висловлюють слова підтримки та захоплення. У нас навпаки будуть вселяти сумніви та відмовляти братися за те чи інше діло. У 21 столітті на нашій планеті існує понад 200 держав, безліч націй у яких свій комунікаційний стиль спілкування. Прямий характер у спілкуванні належить для таких країн, як Америка, Британія, Австралія, Німеччина та Ізраїль. Американці вживають фрази: без сумніву, без питань, на сто відсотків, я впевнений тощо. В українців таке виховання теж є, але не характерна така відвертість, як в американців. Самі американці визнають, що вони прямолінійні, що коли йдуть до туалету, то оголошують усім присутнім такими фразами: я на хвилинку відлучуся, мені потрібно вас залишити ненадовго. В ізраїльській культурі існує спеціальний термін - "розмова на пряму". Німці також вимагають прямоту у стосунках без пустопорожніх слів. Спілкування з формальними натяками властиві східноазійським культурам у яких цінується ввічливість. Китайці та японці зосереджені на гарних взаємостосунках, тому не вживають слово "ні" для відмови. Це слово для них руйнує атмосферу позитиву. Японці також під час розмови часто вживають слово "так", яке найчастіше слугує сигналом уважного слухання. Японці, щоб не виявити самовпевненості часто вдаються до модальної неозначеності за допомогою таких слів, як: напевно, мабуть, можливо, не точно. Японці вважають, що вербалізація псує відносини. Для них розуміння одне одного без будь-яких слів важливіше, ніж словесне спілкування. У різних країнах та в різні часи "норма" таких засобів неоднакова. У Київській Русі приблизно з 14 століття сформувався стиль "плетіння словес", який вирізнявся пишністю, красномовністю, поштивістю. Аналізуючи сутність та складові частини міжкультурної компетентності можна зрозуміти, що мова знаходиться в центрі культури та пізнавальної здатності.

Домінантні риси української та американської комунікативної поведінки: 1) українська комунікація: товариськість, комунікативний песимізм, дифузна самопрезентація комунікатора, схильність до обговорення успіхів інших осіб, щирість у спілкуванні про повсякденні теми, низький рівень толерантності, не схильні до світських розмов; 2) американська комунікація: демократизм, яскраво виражена привітність, комунікативний позитивізм, агресивна самопрезентація, діловитість та правдивість у спілкуванні, світські розмови та толерантність. Національну психологію можна визначити як суцільну складову. До їх компонентів відносять: національна самосвідомість, національний характер, національний темперамент, національний склад розуму, почуття і настрої. Український національний характер: велич розуму, героїзм без зброї, колективний народ, самопожертва, індивіди, доброта, зверненість до себе, спрямований на внутрішній світ, духовно багаті жебраки, працелюбність, емоційність, мрійливість, цінування спадщини, залізна воля українців. Німецький характер нації: старанність, точність, пунктуальність, любов до порядку, якісна робота, довіра, надійність, наполегливість. Американці: свобода, рівність усіх перед законом, рівень можливостей, справедливість, досягнення, патріотизм, демократія, розуміння важливої місії Америки.

Етнічний аспект спрямований на розуміння відмінностей етнічних норм, які притаманні різним країнам та націям. До них належать, зокрема норми моралі, поведінки, міжособистісного спілкування, мовленнєвого етикету тощо. Наприклад, у Польщі під час розрахунку в ресторані слово "дякую" може бути витлумачене як відмова від решти.