На цьогорічному офіційному відкритті Book Forum 18 вересня, відомий український поет та письменник Сергій Жадан поділився своїм поглядом на книговидання України.
Лейтмотивом цьогорічного фестивалю було «Відшукування причетного». Сергій на власному прикладі розповів, що «причетність» – це перш за все готовність вкладати себе у спільне діло, розділяти та нести відповідальність, потребувати одне одного, як повітря. Причетність – це присутність у твоєму житті того, хто дивиться на світ так само, як ти, розділяє твої погляди, не нехтує твоїми цінностями.
Поет вважає, що наше суспільство все ще йде на шляху до пізнання своєї країни, розглядання її з усіх сторін, прийняття всіх її складнощів і суперечностей. І хоч статистика показує, що популярність книгорозповсюдження знижується, та його роль дуже важко переоцінити у формуванні народу та країни в загальному. Адже «книги – це не зовсім про кількість, книги – це про адресність».
Варто сказати, що у цьому фрагменті Жадан розглядає не лише книги. У цій ситуації книги виконують роль емблем, знаків, але головна думка не зводиться лише до читання. Бо ти навряд чи зможеш зі стовідсотковою гарантією сказати, що зробив добру справу, навчивши когось читати. Бо за цим може стояти набагато більше, ніж ми собі уявляємо. Мова не тільки про книги, а про простір, який формується на наших очах, і про порожнини, які заповнюються зусиллям видавців. Справа у подоланні довгої тиші. Голосом, письмом, мовою.
Сергій вважає, що кожен з нас знаходиться в своєму особистому пошуці країни, її справжніх кордонів. Ми намагаємося почути її голос, відчути її потреби.
Автор радить шукати причетних серед тих, хто не відмовляється від себе, від свого місця, від свого голосу. Адже тим, «хто залишився тут», ідеться про продовження пошуків, про продовження мандрівки, про подальшу роботу, про подальше відчуття свого.
Жадан переконаний, що індустрія видавництв та поліграфій в Україні сама по собі завжди була і буде політичною сферою. Якщо не в загальному її значенні, то хоча б в гуманітарному.
