П-800 «Онікс» (індекс 3М55, за класифікацією НАТО — SS-N-26 Strobile) — радянсько-російська надзвукова крилата ракета, яку розробляли як універсальну протикорабельну зброю, а на практиці з 2016 року застосовують і проти наземних об’єктів. Експортна версія відома як «Яхонт». Носій, з якого її найчастіше запускають по півдню України, — береговий комплекс «Бастіон-П».

Публічні характеристики зводяться до кількох твердих цифр і кількох спірних. Стартова маса близько 3000 кг, з транспортно-пусковим стаканом — близько 3900 кг; довжина контейнера — 8,9 м; діаметр ракети — близько 0,67–0,7 м; розмах крил — 1,7 м. На висоті швидкість оцінюють у 2,6 Маха (близько 3180 км/год, або 884 м/с), біля поверхні — близько 2 Маха. Бойова частина російської версії — приблизно 300 кг напівбронебійно-фугасна; в експортній «Яхонт» зазвичай вказують 200 кг.

Дальність залежить від профілю польоту і модифікації: низьковисотна траєкторія дає близько 120 км, комбінована «висока–низька» — близько 300 км для експортного стандарту. Для внутрішньої російської версії відкриті джерела часто наводять до 600 км, для «Онікс-М» — заявлені 800 км. Останню цифру варто читати як заяву виробника, а не як незалежно підтверджений бойовий параметр.

Навіщо її взагалі створювали

Розробку почали наприкінці 1970-х у конструкторському бюро, яке пізніше стало НВО машинобудування. Головний конструктор — Герберт Єфремов. Задум був прагматичний: дати флоту ракету, яку можна ставити на кораблі різних класів, на підводні човни й на берег, і яка пробиватиметься крізь корабельну ППО авіаносних груп. Попередні важкі протикорабельні комплекси були або надто великі, або прив’язані до вузького кола носіїв.

Випробування розтягнулися на роки розпаду СРСР. Серійне виробництво ведуть з 1987 року, на озброєння ракету прийняли 2002-го. Першим корабельним носієм став дослідний малий ракетний корабель проєкту 1234.7 «Накат». Повноцінну «кар’єру» система зробила вже в 2010-х — коли з’явився мобільний береговий комплекс «Бастіон-П» і коли Індія разом із тим самим російським бюро вивела на ринок споріднену BrahMos.

У Сирії 15 листопада 2016 року «Онікс» з «Бастіона» вперше публічно застосували по наземних цілях. Це був сигнал, що протикорабельна ракета більше не обмежена морем. Після 2022 року саме цей сценарій став основним на Чорноморському напрямку: пуски з окупованого Криму по портах, аеродромах і прибережній інфраструктурі Одещини та Миколаївщини.

Чому прямоточний двигун змінює правила перехоплення

Маршовий рушій «Онікса» — прямоточний повітряно-реактивний двигун (ПВРД) на авіаційному гасі Т-6. Стартовий твердопаливний ступінь розганяє ракету до швидкості, на якій ПВРД уже може працювати: повітря стискається швидкісним напором, а не компресором, як у турбореактивного двигуна. Тяга маршового двигуна в відкритих описах — близько 4 т при масі самого ПВРД близько 200 кг.

Практичний наслідок простий. Ракета летить надзвуком на всьому маршруті, а не лише на фініші. Дозвуковий «Калібр» дає розрахункам ППО хвилини. «Онікс» стискає це вікно до десятків секунд, якщо його вперше бачать уже на кінцевій ділянці.

Радіогоризонт для цілі на висоті близько 10 м при антені радара на висоті близько 25 м становить приблизно 21 км. На швидкості понад 2 Маха цей відрізок ракета долає приблизно за пів хвилини.

На марші працює інерційна система з радіовисотоміром. На кінцевій ділянці вмикається всепогодний активно-пасивний радіолокаційний шукач: у відкритих даних дальність захоплення цілі — не менше 50 км, кут пошуку — ±45°, маса головки — близько 85 кг. Пасивний канал дозволяє орієнтуватися на випромінювання радарів корабля, активний — підсвічувати ціль самостійно. Виробник заявляє стійкість до активних увідних завад; наскільки це працює проти сучасного РЕБ, залежить від конкретної модифікації головки й від того, чи є взагалі корабельна ціль, а не будівля в порту.

За моїм досвідом розбору відкритих зведень за останні роки, саме зміна цілі з корабля на стаціонарний наземний об’єкт найбільше «ламає» початкову логіку ракети: головка шукає контрастну радіолокаційну ціль серед води, а порт дає іншу картину відбиттів. Звідси частина промахів і влучань «поряд», які фіксували 2022 року.

Три профілі польоту — три різні задачі для ППО

Комплекс дозволяє задати траєкторію під завдання. Від вибору профілю змінюється не лише дальність, а й момент, коли ракета стає видимою.

• Низьковисотна (lo-lo). Політ майже весь шлях на висоті порядку 10–15 м. Дальність падає приблизно до 120 км, швидкість біля поверхні ближча до 2 Маха. Радар бачить ціль пізно, але сама ракета витрачає більше пального на опір повітря й сильніше нагрівається.
• Комбінована (hi-lo). Набір висоти до близько 14 км, марш на розрідженому повітрі, зниження перед ціллю. Це базовий «паспортний» режим на 300 км для експортного стандарту. На марші ракету легше засікти оглядовими РЛС, на фініші знову з’являється проблема радіогоризонту.
• Висотна з подовженим маршрутом. Саме тут з’являються оцінки 450–600 км для внутрішньої версії. Більше часу в зоні огляду ППО, але більший запас ходу. Для ударів по Одещині з західного Криму навіть базових 300 км зазвичай вистачає.

Після зниження ракета йде над хвилями або рельєфом. Для корабля це класичний sea-skimming. Для портового крана чи зернового термінала той самий прийом працює як низьковисотний прорив берегової смуги. Час на рішення оператора скорочується до інтервалу, у якому автоматика або встигає, або вже ні.

Яхонт, Онікс-М і BrahMos: одна родина, різні обмеження

Плутанина в новинах часто починається з того, що три назви подають як синоніми. Вони споріднені, але не тотожні.

Дані зведено за відкритими описами виробника, довідковими статтями та військовими оглядами; цифри дальності для внутрішніх російських версій розходяться між джерелами. Орієнтир — матеріали української та англійської «Вікіпедії» й огляди CSIS Missile Threat.

BrahMos — не «ліцензійна копія з іншим написом», а спільний індійсько-російський розвиток тієї ж схеми: твердопаливний старт плюс ПВРД. Після приєднання Індії до Режиму контролю за ракетними технологіями обмеження в 300 км для індійської ракети втратило силу, і дальність офіційно зросла. Це один із аргументів, чому російська сторона говорить про «Онікс-М» на 800 км: якщо споріднена ракета полетіла далі, внутрішня версія нібито теж може. Незалежної публічної стрільби на 800 км по виміряній трасі немає.

Defence Express ще 2023 року ставив під сумнів серійність «Онікс-М». Для читача новин це означає просте правило: якщо в тексті написано «прилетіла ракета на 800 км», варто перевірити географію пуску. Відстань від західного Криму до Одеси не потребує восьмисот кілометрів.

«Онікс» поруч із «Калібром» і «Цирконом»

«Калібр» — дозвукова крилата ракета з іншим профілем: довше в повітрі, більше точок, де її можна вести супроводом і збивати навіть середньою ППО. «Циркон» (3М22) подають як гіперзвукову протикорабельну; незалежні аналітики схиляються до квазібалістичної схеми, а не до класичного гіперзвукового прямотока. Плутати «Онікс» із «Цирконом» у зведеннях почастішало після 2024–2026 років, коли з Криму йшли змішані пуски.

Різниця для ППО конкретна. «Калібр» можна намагатися знімати ешелоном від «Бука» до NASAMS. «Онікс» на кінцевій ділянці ближчий до задачі для Patriot PAC-3, SAMP/T або корабельних систем, розрахованих на надзвукові протикорабельні цілі. Мобільні вогневі групи з кулеметами, ефективні проти «шахедів», тут майже не мають шансу: швидкість і кінетична енергія інші.

У нашій практиці розбору нічних зведень траплявся типовий випадок: у перших повідомленнях писали «балістика з Криму», через годину — «Онікс або Циркон», вранці Повітряні сили називали конкретний тип. Причина не в зловмисності, а в тому, що на екрані радара надзвукова низьковисотна ціль і квазібалістична траєкторія спочатку виглядають схоже, доки не з’являться швидкість, профіль зниження й уламки.

Що відомо про удари по Україні

Перші підтверджені епізоди — весна 2022-го. 30 квітня ударили по одеському аеропорту з «Бастіона» в Криму. 9 травня чотири ракети пішли на Арциз; російська сторона заявила про вертольоти на аеродромі. 14 червня над Одещиною вперше публічно відзвітували про збиття двох «Оніксів». 2 липня по Миколаєву випустили одразу десять ракет — рідкісний залп для цієї системи.

Далі логіка застосування змінилася. Після виходу Росії із зернової угоди влітку 2023-го «Онікс» стали інструментом тиску на порти: Одеса, Чорноморськ, зерносховища, припортова логістика. Ракета, яку проєктували під крейсер, била по цивільній інфраструктурі, бо Чорноморський флот України як надводна сила на той момент уже не був головною ціллю.

У серпні 2024 року головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський навів цифру: з перехоплених «Оніксів» — 12 із 211, тобто близько 5,7%. Це один з найнижчих показників серед російських ракет, які застосовують проти України.

Пізніші відкриті підрахунки за роками дають інший порядок величин запуску — орієнтовно 130–150 одиниць до середини 2026-го, з піками 2022–2023 і рідшими пусками 2024–2026. Розбіжність між 211 і 130 не обов’язково означає фальсифікацію: різні методики рахують «запущені», «зафіксовані Повітряними силами» і «підтверджені відео». Для оцінки загрози важливіше інше — частка перехоплень лишається низькою порівняно з «Калібрами» чи «шахедами».

Орієнтовна ціна одиниці в довідниках — близько 1,25 млн доларів. Це дешевше за багато західних протиракет, якими її доводиться збивати. Асиметрія витрат — окрема причина, чому систему тримають у строю навіть після того, як українські дрони почали полювати на самі «Бастіони» в Криму.

Як виглядає «Бастіон», з якого її запускають

Рухомий «Бастіон-П» (К-300П, за НАТО — SSC-5 Stooge) ставить ракету на чотиривісне шасі МЗКТ-7930. Одна пускова несе два контейнери. Типовий дивізіон: чотири пускові (8 ракет на напрямку), одна-дві машини бойового управління, чотири транспортно-заряджальні, машина забезпечення бойового чергування. Час переходу з похідного положення в бойове — менше 5 хвилин. Інтервал пуску з однієї машини — близько 2–2,5 с.

Саме мобільність пояснює, чому полювання на пускові складніше за перехоплення самої ракети. Комплекс від’їжджає з позиції за кілька хвилин після залпу. У 2026 році українські сили публічно звітували про ураження окремих установок у Криму — рідкісні, але показові епізоди, бо дивізіон навмисно тримають поза містами й основними трасами.

Поширені помилки, через які новини виходять кривими

• Називати «Онікс» гіперзвуковим. Гіперзвук у прийнятому сенсі починається приблизно з 5 Маха. 2,6 Маха — це надзвук. Плутанина з «Цирконом» і «Кинджалом» лише допомагає російським зведенням.
• Ставити дальність 800 км у кожен абзац. Для більшості ударів по Одещині вистачає 300 км. Заяву про «Онікс-М» не перевіряють географією пуску.
• Порівнювати її з «Іскандером» як із «такою самою балістикою». «Іскандер-М» іде квазібалістичною дугою. «Онікс» — крилата ракета з маршовим ПВРД і зниженням на фініші. Різні радари, різні ракети-перехоплювачі, різний час польоту.
• Вважати, що «незбивана» означає «невидима». На маршовій висоті 14 км її як раз видно. Проблема виникає після зниження, коли до радіогоризонту лишаються десятки секунд.
• Оцінювати ефект лише масою бойової частини. 300 кг вибухівки плюс кінетика тритонної машини на 2 Маха дають іншу руйнівну дію, ніж та сама вага в дозвуковій крилатій ракеті.

Ці помилки не академічні. Від них залежить, чи читач розуміє, чому сирена в Одесі після пуску з Тарханкута дає менше часу, ніж сирена в Києві після «Калібра» з акваторії.

Питання, які реально ставлять після повітряної тривоги

Чи можна її збити взагалі? Так. У відкритих зведеннях є підтверджені перехоплення, зокрема 2022 і 2026 років. Йдеться не про «неможливість», а про низьку частку успіху й про те, що ефективні засоби зосереджені не на всьому узбережжі.

Чим її збивають? Публічно називають системи, розраховані на швидкі балістичні й крилаті цілі — Patriot і SAMP/T. Корабельні ЗРК великого корабля теоретично теж у цій лізі, але український надводний флот такої щільності прикриття не має. РЕБ може збивати захоплення головки, особливо по наземній цілі, проте це не гарантія.

Чому б’ють по портах, якщо ракета «протикорабельна»? Бо після 2022 року головна морська ціль змінилася. Порт, склад, зерновий термінал і штаб у прибережній смузі стають сурогатом корабля: вони не маневрують, їхні координати відомі, а політичний ефект від удару по експорту більший, ніж від удару по порожньому причалу.

Чи є ядерний варіант? У довідкових описах російської версії згадують можливість спеціальної бойової частини. У війні проти України застосовують звичайну фугасно-проникаючу. Публічних підтверджень іншого спорядження в цьому конфлікті немає.

Хто ще має цю ракету? Крім Росії — В’єтнам і Сирія (комплекси «Бастіон»), Індонезія отримувала експортний варіант. Індія експлуатує не «Онікс» як такий, а BrahMos. Оцінки сирійських поставок у відкритих джерелах — два комплекси й десятки ракет на початку 2010-х.

Коли розібратися самостійно, а коли потрібен фахівець

Самостійно варто робити три речі. По-перше, звіряти тип ракети з офіційним ранковим зведенням Повітряних сил, а не з першим телеграм-постом. По-друге, міряти лінійку по карті: якщо пуск з Криму, а ціль — Одеса, дальність 800 км у заголовку зайва. По-третє, не плутати «збито», «не долетіла» і «відхилена РЕБ»: це різні результати з різною доказовою базою.

До аналітики Мілітарного, Defence Express, офіційних брифінгів і розбору уламків варто звертатися, коли з’являється нова модифікація головки, коли змішують «Онікс» і «Циркон» в одному ударі або коли оцінюють, чи змінилася частка перехоплень. Тут уже потрібні дані РЛС, балістика конкретної траси й порівняння з попередніми серіями — цього немає в короткій новині.

Чек-лист для самоперевірки, коли бачите заголовок про «Онікс»:

1. Чи названо носій — «Бастіон», корабель чи «не встановлено»?
2. Чи вказано район пуску хоча б на рівні «Крим / акваторія»?
3. Чи не підставлено автоматично 800 км замість реальної відстані до цілі?
4. Чи є різниця між «запущено», «зафіксовано» і «влучило»?
5. Чи не названо ракету гіперзвуковою?
6. Чи з’явилося уточнення Повітряних сил протягом кількох годин?

Шість позитивних відповідей не роблять людину експерткою з ППО. Вони лише відсікають найгустіший шар шуму, яким обростає кожен південний удар.

«Онікс» залишається небезпечним не тому, що «не існує захисту», а тому, що захист дорогий, його мало на узбережжі, а вікно реакції після зниження ракети вимірюється десятками секунд.

Поки «Бастіони» стоять у Криму, ця ракета лишається частиною чорноморської загрози — навіть якщо її запускають рідше, ніж «шахеди». Рідше не означає безпечніше: один вдалий прорив над портом коштує іншого масштабу, ніж десяток збитих дронів. І саме ця асиметрія, а не рекламний Мах у пресрелізі, пояснює, чому систему, зачату ще в 1970-х, досі тримають у бойовому складі.