Музику Малера у київській філармонії представить разом з Національним камерним ансамблем «Київські солісти» естонський диригент Еркі Пехк.
Без Густава Малера вся музика ХХ століття могла б бути зовсім іншою. Після Ріхарда Вагнера та його оперної реформи саме малерівські традиції виявились найсильнішими за впливом і продуктивністю ідей. Без Малера не було б «нововіденської школи» з її експресіонізмом, Бріттена і Шостаковича, що почерпнули від Малера драматичний тип розвитку симфонізму, Нової музики з її об’ємністю звучання, «просторовою композицією», не було б і постмодернізму з його цитатами, алюзіями і стилізаціями. Відголос малерівського адажіо можна чути також у полотнах сучасної української музики, наприклад, у симфоніях Валентина Сильвестрова. Словом, творчість австрійського генія універсальна, багатогранна і невичерпна. Можливо, тому його музика є надзвичайно складною для виконання, грати її наважуються одиниці. Якось один диригент сказав, що грати Малера може той, хто має відчуття стилю, розуміє специфіку епохи, і кому притаманна певна внутрішня культура, що виражається як почуття міри.
