Шановні воїни, солдати, сержанти та офіцери 23-ї окремої механізованої бригади!
Сьогодні ми відзначаємо День Піхоти — день людей, які тримають долю цілої країни на своїх плечах.
Сьогодні, як і в 2014-му, як і в 2022-му, і як усі триста років протистояння російському деспотизму, наш народ стоїть. Бо стоїть піхота. Бо ви — ті, хто не питає «чому», а бере зброю і йде вперед. Ви — ті, хто знову і знову підіймається з-поміж диму й попелу. І завдяки вам — Україна живе.
Україна вистояла у 2014-му, бо непохитним був український піхотинець. Україна вистояла у 2022-му, бо до піхотних лав масово стали небайдужі українці.
І Україна стоїть і бореться зараз, тому що піхота вгризається в землю під нескінченними обстрілами й ударами дронів - камікадзе.
На жаль, саме серед піхотинців найбільше загиблих і поранених. Адже ви — сама перша лінія оборони. Ви — ті, хто приймає на себе основний удар. Але попри всі втрати, біль і втому, ви продовжуєте виконувати свій обов’язок. Ви повертаєтеся після поранень, піднімаєтеся після падінь і знову йдете вперед. Бо звільненою вважається саме та земля, на яку ступила нога піхотинця.
Роки російсько-української війни стали для нас, воїнів, роками дорослішання й опанування найновітніших навичок сучасної війни. Адже військова справа не стоїть на місці: у небі домінують безпілотники, а комп’ютерні технології допомагають знаходити цілі.
Однак, на тлі феноменального технічного прогресу, одне лишається незмінним у війні — це піхотинець. Саме він тримає залишки посадки або населеного пункту, а не машини зі штучним інтелектом.
Тому ви, піхотинці, — не кіборги, а звичайні люди, які мають надзвичайну волю й силу духу. За вами — ваші родини, які чекають на вас. За вами — мирні міста і села України, які існують тільки тому, що ви боретесь.
Висловлюю вам вдячність від імені всіх українців, які сьогодні подумки згадують вас.
Ви — ті, ким пишається народ, кого благословляють матері, на кого рівняється увесь світ.
Слава Україні!
З повагою, командир 23-ї окремої механізованої бригади
полковник Олександр СЛІПКО.
