115 окрема механізована бригада ЗСУ : Оператори дронів 115-ї ОМБр – цікава та складна робота, що допомагає у нашій боротьбі
Оператори дронів 115-ї ОМБр – цікава та складна робота, що допомагає у нашій боротьбі
Після повномасштабного вторгнення росії на територію України, коли весь цивілізований світ навіть не знав, чи вистоїмо ми в перші тижні, народ України так згуртувався, як не очікував ніхто. Люди почали збирати кошти на амуніцію та інші речі, яких так не вистачало спочатку бійцям. А волонтери, як то кажуть, діставали ледь не зірку з неба, якщо це треба було. Збори на бронежилети, теплові приціли, засоби нічного бачення і навіть байрактари (які в результаті були подаровані компанією, що їх створює) – люди буквально робили неможливе. І продовжують це робити, збираючи вражаючі суми за рекордно маленькі терміни. Але справжніми героями можна назвати тих, хто з перших годин війни зібралися і відправилися в справжнє пекло для того, щоб захистити рідну країну. Люди різних професій, з різним військовим досвідом (або й навіть без нього) стали бійцями або добровольцями, беручи в руки зброю для відсічі ворогу. Але дехто із них воює не з автоматом в руках, а із дронами, допомагаючи артилерії швидко та влучно знищити позиції окупантів.
Бійці 115-тої окремої механізованої бригади також знають цю справу.
Серед них є справжні аси, що не просто наводять нашу зброю на позиції ворога, а ще й рятують дрони, які з якихось причин застрягли у місцях, куди їх було відправлено. Як розповів один із бійців підрозділу, у них була ситуація, коли безпілотник не зміг долетіти до місця призначення. У нього просто сіла батарея. І приземлився цей дрон на такій території, звідки його дуже складно було б дістати – навкруги величезна кількість мін, зона хоч і не була під вогнем, але будь-який неправильний рух міг би здійняти у повітря і землю там, і безпілотник. І, здавалося б, лише дрон, та бійці вирішили, що його треба діставати. Через зарослі кущів, максимально продумано та обережно вони проклали маршрут з повітря та змогли забрати безпілотник. Після цього цю пташку назвали “Рядовий Райан”. І цей апарат прослужив ще не один день. Він був втрачений аж біля Сєверодонецька.
Боєць, що розповів цю історію, має позивний Хмара. З його слів, його обрали одним з операторів БПЛА через те, що у цивільному житті він вже добре був знайомий із дронами. До початку повномасштабного вторгнення він був оператором, що якраз знімав події за допомогою них. Кілька українських серіалів навіть було знято з його допомогою. Але окрім цієї, безумовно цікавої роботи, у нього був і бойовий досвід – у минулому він був контрактником. Тому його мобілізували майже одразу, а зі створенням підрозділу безпілотних літальних апаратів перевели саме туди, адже були впевнені, що ця людина точно зможе вправно керувати дроном. І не помилилися.
Бути оператором дрона – це досить складна та небезпечна задача. Якщо втрачений безпілотник ще можна купити – знайти такий самий та продовжити роботу зі знайомою апаратурою, то операторів потрібно навчати. І російські окупаційні війська добре це розуміють. Якщо ще в перші дні вони ніяк не реагували на діяльність БПЛА, то вже дуже скоро в місця, звідки були запущені дрони, почали прилітати снаряди з градів, міни та інше артилерійське озброєння. За воїнами стежать аероскопи, які згодом наводять на місця запуску атаки. Тому їм доводиться постійно пересуватися, змінювати локації задля того, щоб не потрапити під вогонь. Адже зі слів бійців буквально на їх очах окупанти гатять по тільки-но залишених позиціях, інколи ледь не одразу після того, як дрон було запущено у повітря.
Ще один боєць із позитивним Адвокат розповів про те, що навіть ніколи до того не тримавши в руках дрона – можна стати оператором безпілотників. Він знає це на власному досвіді, адже до війни особливо ніколи не працював із такими речами. Такий позивний він отримав тому, що у цивільному житті він був адвокатом. Понад 10 років він допомагав людям в інколи дуже складних справах, виборюючи перемогу у суді. Він навіть мав свою юридичну фірму та досяг дійсно великих успіхів. Але при цьому в армії ніколи не служив, хоча й мав певну військову освіту. Та почувши вибухи у рідному місті він вирішив стати до лав самооборони та згодом мобілізуватися. Йому вистачило лише курсів підготовки операторів БПЛА задля того, щоб зайнятися цією справою. Як каже Адвокат, робота з дронами може здаватися простою. Але насправді це дуже складно, адже це постійна небезпека. Екіпаж безпілотника повинен максимально швидко потрапити у потрібне місце, непомітно і без зайвого шуму здійснити зліт та знайти ціль, після цього передати координати цього місця та швидко повернути дрон, не допустивши, щоб місце, куди він повернувся, було помічено. І це важко. Так, вони допомагають коригувати вогонь артилерійців, але бувши під обстрілами окупанта, які майже не припиняються, перебуваючи під прицілом аеророзвідки та повітряної оборони російської армії, можна дуже швидко втратити як безпілотник, так і людей.
Ще один пілот БПЛА, що має позитивний Арчер (з англійської лучник), повідав історію про те, як вони ледь не потрапили під прицільний вогонь окупанта. Маючи позиції на території заводу “Склопластик”, що у Сєверодонецьку, вони здійснили зліт. Він пройшов благополучно і дрон повернувся назад. Але місце зльоту було вирахувано аеророзвідкою. І вже після того, як локацію було змінено – туди прилетіли гради. З його слів на цій позиції була ще зовсім свіжа воронка та кілька нерозірваних снарядів. І саме тому це стало ще одним доказом того, що оператор БПЛА – дуже складна професія. Сам боєць до війни був інженером. Але ще з дитинства у нього була улюблена справа – авіамодельний спорт. Він збирав різні літачки та планери, знав, як вони рухаються та як здійснити уявну траєкторію польоту. Тому можна сказати, що у нього була теоретична база для роботи оператором. І разом з Хмарою Арчер став одним із перших, хто став допомагати артилерії безпілотниками. Так, фактично людина, що до початку повномасштабного вторгнення була інженером обслуговування банківської техніки у Херсоні, стала займатися такою складною та небезпечною справою у найгарячіших точках.
І таких історій у бійців 115-тої окремої механізованої бригади насправді дуже багато.
Кожен оператор має що розповісти. Кожен з них потрапляв у дуже небезпечні ситуації. Але водночас кожен із них впевнений в тому, що Україна переможе дуже швидко. Вони роблять для цього все можливе. І кожен із них воює з думками про своїх рідних та мирне життя. Хтось після війни повернеться до своєї улюбленої справи та піде кар'єрними сходами вгору. Адвокат, наприклад, хоче повернутися до своєї юридичної практики та стати суддею. Хмара чекає на те, як знову стане батьком, вже втретє. Він каже, що зніме фільм, який буде визнаний найкращим, та запросить бійців зі своєї бригади на прем'єру. А Арчер мріє, як повернеться до Херсону разом зі своєю сім'єю, яка змушена була виїхати звідти зовсім незадовго до того, як місто було окуповано. Україна обов'язково переможе. І тоді на всю країну можна буде сміливо казати імена цих сміливих людей, які щохвилинно захищають наш народ. А поки вони наближають це всіма силами, показуючи своєю роботою приклад іншим.
