Наскільки прозорим є закон про доступ до державних витрат?

23 річниця незалежності стала часом відмови від усього радянського, зокрема від правила: усе засекречувати і приховувати
23 річниця незалежності стала часом відмови від усього радянського, зокрема від правила: усе засекречувати і приховувати.
У звіті ста днів роботи ВРУ, уряд зробив великий акцент на прийняття законопроекту про публічний доступ до інформації, зокрема до витрат державного бюджету. Дана ініціатива поступила з боку Президента України і її всеціло підтримали народні обранці різних фракцій.
Наскільки ж досконалим є закон і чи не нашкодить він політичному та соціальному здоров’ю України?
Перш за все слід зазначити, що прозорість ведення витрат держави – це важливий крок на шляху встановлення довіри людей до влади. Така практика існує в багатьох країнах світу, зокрема в Канаді громадяни з 1983 року знають, куди іде кожна копійка з державного гаманця. У США закон про прозорість витрат розписаний аж на 60 сторінок, де зазначається кожен період звітності будь-якого департаменту; тут навіть присвячені окремі пункти компаніям, що торгують своїми акціями на міжнародних біржах.
Як запевняють експерти, сьогоднішній закон про доступ інформації створений за зразком американського, але наша ініціатива – це вибіркові моменти, які потребують додаткового доробку.
В ідеалі закон про публічний доступ інформації повинен включати в себе наступні пункти:
1. Стратегічний звіт державної компанії, де вказуються основні моменти її діяльності за останній період.
2. Огляд бізнесу, де компанія повинна звітувати, щодо кількості видубутку природніх ресурсів, кількості коштів витрачених на логістику, тощо.
3. Звіт про корпоративне керівництво: протоколи зборів, огляд ключових рішень, огляд роботи керівництва.
4. Фінансова звітність.
5. Інформація для акціонерів: яким податком обкладаються акції, яку дивідендну політику проводить підприємство, тощо.
На даний момент прозорість ведення витрат зводиться лише до фінансового звіту, який проводять незалежні аудиторські компанії.