Депутат Вінницької обласної Ради Ярослав Хребтій: «Рецепт» зацікавленості лікаря жити і працювати у
Щороку Вінницький Національний медичний університет випускає понад 1000 молодих лікарів. Однак Вінниччина живе у стані «кадрового голоду» - наразі медична галузь має більше 300 вакансій. Чому медики не заповнюють їх? На думку голови постійної комісії обласної Ради з охорони здоров’я, соціального захисту та зайнятості населення, заступника головного лікаря з організації хірургічної допомоги, судинного хірурга Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М. І. Пирогова Ярослава Хребтія – немає достатніх мотивуючих стимулів. Зокрема, він вважає, що слід гарантувати три складові, щоб лікар погодився працювати у сільській місцевості: сучасне житло, достойну зарплату та постійний доступ до інтернет-зв’язку.
- Як очільник профільної комісії Вінницької обласної Ради Ви знаєте, яка ситуація в області із забезпеченням лікарів житлом?
- Близько третини медичних працівників не мають власного житла. Здебільшого, ця проблема стосується міських жителів, однак і в районах не завжди піклуються про забезпечення медперсоналу комфортними умовами проживання. Хоча вирішення цього питання, як кажуть, лежить на поверхні. Комунальне підприємство «Обласний фонд сприяння інвестиціям і будівництву» незабаром поповнить житловий фонд для працівників соціальної сфери квартирами у селах Агрономічному та Стрижавці, місті Калинівці та у Ямпільському, Піщанському, Погребищинському та Крижопільському районах. Певен, якщо медичний заклад, місцева влада, жителі населеного пункту зацікавлені обслуговуватись у хорошого фахівця, житлову проблему можна вирішити. Спілкувався із головою Фонду Володимиром Бабошиним та знайшов повне розуміння і зараз розробляємо пропозиції, щоб забезпечити медичних працівників гідними умовами проживання.
- Як Ви це бачите?
- Наприклад, у Ямполі Фонд будує триповерховий 12-квартирний будинок у центрі міста. Районна влада, розуміючи необхідність підтримки медичних кадрів, виділила кошти на придбання чотирьох квартир для фахівців медичної галузі, які люди отримають безкоштовно.
- Готується на підпис схвалений у жовтні цього року Верховною Радою України урядовий закон «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» №6327. Ваша думка щодо новацій?
- Ситуація у галузі охорони здоров’я критична. Фактично, галузь розбалансована через хронічне недофінансування – низька оплата праці лікарів, нестача медикаментів, сучасного обладнання, відсутність доступності послуг у сільській місцевості – все це призводить до відтоку кваліфікованих кадрів за кордон, зростання показників хронічних захворювань і, як наслідок, вимирання нації. Польща і Чехія відмінили ліцензування для наших фахівців і, щоб працювати за кордоном, їм достатньо вивчити мову та скласти іспит. На жаль, у нас все більше працює пенсіонерів і все менше молоді. Особливо це стосується сільської місцевості – здебільшого там працюють люди віком за 50 років. За 26 років незалежності країни медицина фактично не реформувалась, працюючи за старими принципами ще Радянського Союзу. Потрібно змінювати наше відношення до медицини – пацієнти мають знати, що здоров’я – це дорого, навіть якщо за них сплачує держава, а профілактика – основа здоров’я і краще щорічно пройти медогляд, не запускати хворобу, ніж потім виправляти наслідки. Тоді здоровий спосіб життя буде у пріоритеті. Реформи – це добре, адже дозволить оптимізувати кількість медичних закладів, зменшити час на стаціонарне лікування, забезпечити якість надання послуг. Потрібно рухатись уперед, бо, зволікаючи, втратимо і медичні кадри, і здоров’я населення.
- Чи є у Вас власний «рецепт», як вмовити молодого лікаря працювати у селі?
- Сьогодні, навіть навчаючись за державний кошт, молодий фахівець не зобов’язаний відпрацьовувати три роки за розподілом. Однак я не бачу різниці, де проживати – у місті чи у селі. Навпаки, багато хто мріє про власний приватний будинок, хороші екологічні умови і відсутність міської метушливості. Більш важливе матеріальне і технічне забезпечення. Тож за наявності хорошої інфраструктури, транспортного сполучення, інтернет-зв’язку, запровадження телемедицини, що дасть змогу проводити фахові консультації із колегами у режимі конференц-зв’язку, лікар може нормально працювати будь-де. Повторюся, головний стимул – це хороша зарплата, а вона буде залежати від кількості пацієнтів на обслуговуванні. Бажано, щоб лікар у селі міг заробляти до 10 000 гривень і, безперечно, мати комфортні умови проживання - сучасне житло з усіма зручностями. Саме тому від імені профільної комісії обласної Ради, я звернувся до Кабінету міністрів з пропозицією підвищення оплати праці медичним працівникам сільської місцевості на рівні області. Я підтримав обласні програми «Власний дім» і «Доступне житло», ініціювавши зміни до програми соціально-економічного розвитку Вінниччини щодо визначення одного із пріоритетів – придбання житла для медичних працівників, що працюють у сільській місцевості. У порівнянні із іншими областями, на Вінниччині досить непогані ФАПи і амбулаторії саме тому, що свого часу регіон розпочав пілотний проект з реформування первинної і вторинної ланок медицини. Відтак, умови праці для сільського лікаря створено нормальні.
- А як щодо того, щоб запровадити практику наставництва – відряджати, скажімо, на рік, у сільську місцевість молодого фахівця разом із досвідченим лікарем, щоб підвищити якість надання медичних послуг. Чи можливий такий варіант?
- А чому б і ні? Можливо, отримавши кращі умови роботи, які забезпечить місцева громада, фахівці залишаться і надовше, ніж на рік. Реформи, що мають розпочатись з 2018 року з підписання договорів з сімейним лікарем, дадуть змогу фінансувати не «стіни і ліжко-місця», а безпосередньо людину, якій надаватиметься послуга. Медичний ринок сам врегулює витрати на затребуваних фахівців і медзаклади, які забезпечують якісні послуги і, звісно, доведеться перепрофільовувати чи закривати ті лікарні, які «не користуються попитом». Саме первинна медицина фінансуватиметься в повному обсязі коштом бюджету і лікар може отримувати достойну зарплатню - навіть в межах 50 000 гривень на місяць. Враховуючи, що процес децентралізації незворотній, місцева громада може придумати власні стимули, щоб втримати спеціаліста: закупити обладнання, додатково преміювати, сплачувати за оренду житла або навіть придбати житло для лікаря. Саме голова громади має думати над тим, щоб населення було здоровим і, навіть якщо у громади небагато коштів, можна продумати механізми додаткових «бонусів» для потрібного фахівця. І не лише лікаря, а й вчителя, ІТ-спеціаліста, спортивного тренера, діяча культури… В комплексі це дасть можливість процвітати громаді.
