ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО УНТ
UNT NEWS AGENCY

Весняний наступ Путіна зазнає краху, оскільки його стратегія розвалюється

Інтерв’ю аналітика Джорджа Барроса кореспонденту Times Radio Філліпу Інгрему

Джордж Баррос є керівником команди з питань Росії та геопросторової розвідки (GEOINT) в Інституті вивчення війни (ISW). Його робота зосереджена на російських інформаційних операціях, воєнній стратегії Кремля в Україні та Білорусі, а також українській політиці. Крім того, він розвиває методологію відкритих джерел ISW за допомогою геопросторового аналізу та даних дистанційного зондування.

Філіп Інгрем (ведучий): Російська кампанія цього літа поки що не принесла бажаних результатів. Чи можете навести конкретний приклад?

Джордж Баррос (аналітик): Так, наприклад, північна частина театру бойових дій біля Сум. Росіяни намагалися перетворити свою весняну контратаку в Курську на весняний наступ на Суми. Ця кампанія досі триває, але вже видно, що вона втрачає темп. У середині червня українські війська звільнили село, яке раніше захопили росіяни. Ми також бачимо дедалі більше українських контратак у цьому регіоні, які дозволили відвоювати деякі території. Тож ця російська ініціатива, схоже, також згасає.

Філіп Інгрем: Чому так відбувається? На папері російська армія була нібито другою за силою у світі. Чому вона не здатна реалізувати бойову потужність і утримувати території проти армії, яку вважали значно слабшою?

Джордж: Це складне питання з багатьма нюансами. На початку 2022 року Путін відійшов від традиційної російської військової доктрини. Зазвичай перед масштабною операцією проводиться мобілізація, щоб доукомплектувати бригади та полки резервістами. Путін цього не зробив. Замість цього він узяв професійне ядро армії, сформував приблизно 120 батальйонно-тактичних груп і відправив їх в Україну. У результаті було знищено значну частину офіцерського корпусу та найпрофесійніші підрозділи армії.

Відтоді Росія воює залишками. Крім того, Путін не використав силу держави, щоб змусити сотні тисяч громадян воювати, окрім мобілізації у вересні 2022 року. Решта — це оплачувані "добровольці", яких доводиться заманювати дедалі більшими компенсаціями. Це спотворило економіку й спричинило масу побічних наслідків.

Ще один фактор — росіяни не вміють вести оперативний маневр. Але чесно кажучи, цього не вміють і українці, і американці. Сучасне поле бою стало прозорим — дрони можуть знищувати колони ще до того, як ті досягнуть лінії фронту. Класичні доктрини прориву стали неактуальними. У Росії недостатній рівень тактичної ППО й електронної боротьби для захисту малих підрозділів. Жодна зі сторін поки не знає, як відновити маневрену війну.

Філіп Інгрем: Чи бачимо ми нові ознаки оперативного маневру, наприклад, українські дрони далекого радіусу дії, які впливають на логістику Росії? Це майбутнє?

Джордж: Якщо я правильно розумію ваше запитання — так. Ми зараз у ситуації, схожій на Західний фронт Першої світової війни. Командири намагаються силоміць відновити можливість маневру. З 1915 по 1918 роки тисячі солдатів гинули, поки армії експериментували з тактикою прориву. Але врешті-решт маневр був відновлений — і саме тому війна закінчилася.

Сьогодні дрони й системи РЕБ фактично зупинили маневрену війну. Глибокі удари — частина рішення, але поки що жодна сторона не інтегрувала їх у справжню операційну стратегію. Я сподіваюся, що українці зможуть це зробити першими.

Філіп Інгрем: Президент Зеленський заявив, що Україна завдає ударів лише по військовій інфраструктурі в Росії. Водночас росіяни систематично атакують українську цивільну інфраструктуру. Чи може це змусити Україну капітулювати?

Джордж: Обидві сторони завдають ударів по тилах. Українці — по військових об'єктах, росіяни — по військових і цивільних. І ті, й інші помиляються, думаючи, що це зламає мораль противника. Для українців це війна на виживання. Терор не змусять їх здатися.

З українського боку я хотів би бачити більше цілісної стратегії — не просто окремі удари по цінних цілях, а їх інтеграцію в загальну кампанію. Нам потрібна ізоляція певного сектору фронту — знищення логістичних вузлів, щоб нічого не надходило й не виходило. Такі дії справді впливають на перебіг бойових дій. Зараз же це радше поодинокі, хоч і ефектні, удари.

Філіп Інгрем: А що з українською обороною? Як вони реагують на «м’ясні штурми» з боку Росії?

Джордж: Війна в Україні формує майбутній вигляд збройних конфліктів. Як громадянська війна в Іспанії передувала Другій світовій, так ця війна передує новій глобальній кризі.

Ми побачили, що оборонна промисловість Заходу, включаючи США, не готова до тривалих бойових дій. Нам вже не вистачає ракет Patriot для підтримки Ізраїлю та України. У 2022 році ми не могли забезпечити навіть потреби України в 155-мм снарядах, не кажучи про власну оборону.

Тактично США почали оснащувати свої підрозділи тисячами дронів — але українці щодня використовують 20–25 тисяч дронів. Ми рухаємося в правильному напрямку, але занадто повільно. Українці й росіяни вже значно попереду в адаптації до нової війни.

Філіп Інгрем: Я бачив, як французи друкують дрони прямо в полі на 3D-принтерах. Це наше майбутнє?

Джордж: Так, саме так. Такі інновації потрібні. Але якщо говорити глобально — перемир’я у 2025 році буде малоймовірним. Ми вважаємо, що війна триватиме ще багато місяців, можливо, ще щонайменше два роки. Путін зацікавлений у продовженні бойових дій і грає з нами в «гру навмання».

Світ загалом знаходиться у своєму «1937 році». Наші противники відчувають слабкість і можливості. Війна — трагічна, але неминуча частина людського існування. 80 років відносної стабільності після 1945-го були винятком. Ми маємо готуватись до найгіршого сценарію.

Філіп Інгрем: Джордже, дякую. Це був дуже глибокий і важливий аналіз. Обов’язково покличемо вас ще.

Джордж: Дякую, Філіпе. Завжди радий поговорити.

Переклав Микола Піряник