ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО УНТ
UNT NEWS AGENCY

Під час війни, ще з самого початку бойових дій, безліч українців, рятуючись не мали можливості вивезти із собою власних домашніх улюбленців, полишаючи їх вдома чи випускаючи на вулицю. Таких тваринок багато і, переважна їх більшість, це коти та собаки, які вимушені блукати містами та розшукувати їжу та прихисток.

В таких нелегкий період, як для людей, так і для тварин, наші військові 115 бригади ЗСУ нерідко зустрічали різних тваринок, які потребували та потребують захисту, догляду і турботи. Не дивлячись на складності та небезпеки, вони рятували їх, годували та піклувалися, розуміючи, що тяжко зараз кожному.

Від звуків вибухів чи пострілів в жилах стигне кров і серце ніби завмирає, що ж тоді говорити про тварин, у яких не тільки зір та нюх краще, а і слух. Відповідно, вони чують ці страшні звуки чіткіше та краще, через що й лякаються та можуть отримати проблеми зі здоров’ям. Під час війни нерідко зустрічалися випадки контузії у собак та котів, які ставали жертвами вибухів поблизу.

Історія дружби бійців саме 115 бригади Збройних Сил України почалася ще з їх першого бойового шляху. Увійшовши до міста, бійці стали свідками великої кількості покинутих улюбленців, переважно собак, яких полишили господарі, що втікали від пекла війни. «Ми відповідальні за тих, кого приручили» - відома цитата кожному з нас, автором якої є Антуан де Сент-Екзюпері, шкода тільки, що дотримується її не кожен і яскравим прикладом цьому стали наслідки війни, де були приречені на тяжке виживання та можливо й навіть на голодну смерть сотні тварин.

Наші військові не могли залишатися осторонь і всіма силами намагалися допомагати покинутим тваринкам. Вони підгодовували песиків і котиків, а через деякий час у них з’явилася власна улюблениця. У підземному сховищі КСП разом з ними мешкала кицька, на ім'я Баба Маша, яку прозвали так через велику кількість діточок та онуків. Бійці добре піклувалися про кішку, а вона віддячувала їм ласкою та мирними хвилинами спокою. За словами самих же військових, поруч з улюбленцями їм ставало краще і вони відчували себе ніби вдома, де панує мир, добро та любов.

У зв’язку з відсутністю зоомагазинів та необхідних кормів, було трохи не легко доглядати за тваринкою, але, власними силами та намаганнями, вдалося комбінувати власні харчі з вітамінами та невеликою кількістю спеціалізованих добавок, щоб Баба Маша відчувала себе добре та комфортно. Але, на превеликий жаль, під час зміни місця дислокації, забрати кішку із собою не вдалося. Під гучними обстрілами та у супроводі великої кількості вибухів, налякана тварина втекла у невідомому напрямку. Для всієї роти це була дуже прикра подія, всі дуже сумували за нею, але вдіяти нічого не змогли.

Пізніше, перебуваючи у Лисичанську, до наших хлопців прибився маленький чорний песик, якого всі прозвали Кузя. Фактично, він не мав породи, але це не мало ніякого значення, бо він полюбився військовим за свою доброту, милі великі очі та ніжність. Кузя мандрував з бригадою всюди, ховався з ними від обстрілів та спав поруч, гріючись та зігріваючи інших. Як у випадку з Бабою Машею, обстріли та вибухи давалися йому тяжко і кожного разу він лякався та ховався поруч зі своїми побратимами. І в день, коли потрібно було змінювати позиції, він зник.

Третім улюбленцем роти стала метис ретривера Маша, справжнє ім’я собаки було невідомо, яку хлопці зустріли поблизу населеного пункту Опитне. Як і про минулих тваринок, про неї добре піклувалися на що вона відповідала вірністю та любов’ю. Як розповідають військові, якщо з’являється можливості здобути спеціалізованого корму, то вони роблять усе можливе, щоб забезпечити улюбленицю необхідним. В залежності від сезону, вони доглядають за її шерстю та піклуються про стан її здоров’я. Зараз вона вірно боронить нас разом з військовими та дає опір ворогу.

Важливо допомагати та захищати тварин, особливо в такий нелегкий час. Як відомо, є безліч методик при яких людям допомагають саме тварини. Давайте разом допомагати нашим братам меншим та пам’ятати, що відповідальні за наших улюбленців.