З плином часу змінюється все: цінності, інтереси, новинки в тих чи інших сферах, змінюються люди і їх амбіції з бажаннями. Все стає іншим і це стосується й ведення війни. На відміну від подій минулих битв, сучасна війна стала більш жорстокішою, як у вдосконаленні зброї, так і у веденні інформаційних сутичок.
Одним з інструментів інформаційної війни між росією та Україною стала дезінформація, що являє собою спотворену, свідому неправдиву, провокаційно-тенденційну інформацію, яка поширюється як правдива з метою введення в оману громадськості. Ворог усіма силами намагається запевнити як громадян нашої країни, так і солдат, що ми у невигідній позиції, що окрім капітуляції вибору не має. Вони ширять повідомлення, знімають фальшиві новини та пишуть пости про недолуге військове командування Збройних Сил України та дезертирство серед військових, що, звичайно ж, є неправдою.
Схожі маніпуляції було проведено і проти наших бійців 115-тої окремою механізованої бригади ЗСУ. За цими даними, нібито у травні з’явилися відомості про те, що бійці взводу 115 бригади Збройних Сил України втекли зі своїх позицій та здали їх ворогу. Ця перекручена та спотворена інформація почала литися суцільним потоком і кожен, на жаль, був впевнений, що це правда. Віра у брехню переходила від безладу до ненависті та перетворилася у звинувачення бійців у зраді рідної країни.
Що ж тоді відбулося насправді? У травні минулого року у ЗМІ було розповсюджено новину про дезертирство невеликої групи з кількох осіб, які справді покинули свої позиції й зброю. Це не стосувалося усіх солдатів, адже переважна їх кількість вірно продовжили боронити свою Батьківщину, навіть не дивлячись на певні складності та досить вагому перевагу у силі з боку противника.
Новину про кількох зрадників одразу використали російські пропагандистські джерела і перетворили її спосіб впливу на українців. За їх інформацією, усі військові 115-ї бригади ЗСУ третього батальйону дев’ятої роти втекли з небезпечного місця бойових дій, який вони мали захищати. Бійці, звинувативши командування у некомпетентності й пожалівшись, що їх відправили на смерть, нібито були готові здатися, щоб вберегти власні життя, що, звісно ж, суцільна дезінформація.
Проте свій вчинок військові-втікачі, що й покинули свої позиції в той час, все ж пояснили та розповіли про причини своїх дій. Це були перші місяці після повномасштабного вторгнення ворога на територію нашої країни й, як ми добре знаємо, вони були дуже тяжкими. Позиції хлопців були поблизу ворожих украплень і щоденний шквал обстрілів був просто неможливим. Підкріплення очікувалося з невеликою затримкою, що в такій ситуації відчувалося дуже гостро. Вони воювали у дуже складних умовах і не мали достатнього озброєння, щоб продовжувати службу і тому, зібравшись групою з декількох осіб, скоїли такий злочин.
Звісно ж, їх вчинок – це справжній злочин і кожен з них це розуміє і не заперечує. Ми добре пам’ятаємо ті пекельні місяці війни, коли кількість окупантів на нашій території неможливо було визначити, а їх жорстокість просто шокувала. Вчинок одних – це не показник для інших і варто це добре розуміти. Ворог зараз всюди, він чатує на кожному кроці, що стосується як лінії фронту, так і соціальних мереж, де з кожним днем ширяться сотні, а то й тисячі фейків окупантів.
В такій війні варто бути готовим до усього, але, щоб зарадити таким впливам дезінформації, краще перевіряти інформацію та вірити тільки достовірним джерелам і саме українським. Більше віри у наших хлопців, вони вже показали, що втікати уміють саме росіяни, ще й так, що полишають після себе і зброю, і техніку, і навіть власне взуття з одягом.
Віримо у нашу 115 бригаду ЗСУ!
