Вбивство Ігора Мізраха в СІЗО або безпека підозрюваних, як і презумпція невинуватості, стали фікцією, – адвокат
Голова комітету Національної асоціації адвокатів України з питань захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності Володимир Клочков.
Правоохоронні органи не здатні реально забезпечити безпеку осіб, що перебувають у місцях несвободи. Зокрема і тих, хто лише підозрюється у вчиненні злочину, формально не піддається кримінальному покаранню і за Конституцією є невинуватими.
Про це у коментарі виданню «Закон і Бізнес» заявив голова комітету Національної асоціації адвокатів України з питань захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності Володимир Клочков у зв’язку із черговим інцидентом у столичному слідчому ізоляторі, де з невідомих причин помер Ігор Мізрах, що мав статус адвоката.
Представник НААУ повідомив, що до комітету вже надійшло звернення від представників І.Мізраха, які вважають, що мало місце убивство, яке може бути пов’язане із адвокатською діяльністю.
«З одного боку, ми маємо каральну систему, що звітує про свою роботу гучними затриманнями і поміщенням підозрюваних під варту. І завдяки широкому висвітленню інформації у ЗМІ суспільство сприймає це як реальне розкриття злочинів та фактичне покарання винних, — говорить В.Клочков. — З іншого, Конституція декларує презумпцію невинуватості, відповідно до якої особа не може бути піддана кримінальному покаранню, поки немає обвинувального вироку суду, що набрав законної сили. Але ця гарантія в українських реаліях є формальністю, бо на практиці невинуватість особи зникає, як тільки людина потрапляє до камери СІЗО».
На думку адвоката, цьому сприяє і сам законодавець. «Сьогодні ми маємо низку злочинів, за якими Кримінальний процесуальний кодекс (а саме ч.6 ст.176), зобов’язує суд застосовувати лише найсуворіший запобіжний захід — тримання під вартою», – наводить приклад адвокат. «Тобто винятковий захід, який мав би застосовуватися, коли не підходять інші (такі, як домашній арешт, застава чи порука), став безальтернативним правилом. Причому без права його перегляду. Не думаю, що це повністю узгоджується із конституційним правом людини на свободу, а також гарантією апеляційного перегляду судового рішення, яке фактично звужено Кримінальним процесуальним кодексом», — зауважив він.
«Більше того, навіть норми закону, які мали б гарантувати безпеку і захист осіб під час досудового розслідування, на практиці застосовуються їм на шкоду, що зайвий раз підтверджує той факт, що сьогодні безпека підозрюваних, як і презумпція невинуватості, стали фікцією», — додав В.Клочков.
Як один із яскравих прикладів він навів застосування до підозрюваних заходів безпеки відповідно до закону «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві». Зокрема, під приводом застосування заходів безпеки слідчий вправі своїм рішенням відправити підозрюваного до ізолятора тимчасового тримання.
Таке рішення ухвалюється без урахування волі особи і його вкрай складно оскаржити, адже про нього не
повідомляється ані підозрюваний, ані його захисник. Водночас, тримання в ІТТ відкриває практично безмежні можливості психологічного (а іноді і фізичного) тиску.
«Тримання підозрюваних в ІТТ під штучно вигаданими заходами безпеки є незаконними. Це можна розцінювати тільки як тортури та порушення основних конституційних прав і свобод людини. Дані факти підтверджують і в офісі Омбудсмена, і в Офісі Генпрокурора», – вважає голова комітету НААУ. Він це пов’язує з тим, що «легше контролювати, управляти ізолятором тимчасового тримання, легше давати вказівки, створювати підстави для того, щоб підозрюваний і його адвокат не могли реалізувати свої права».
Цій проблемі у Національній асоціації адвокатів України нещодавно був присвячений окремий круглий стіл. Докладніше про це — у статті «Нав’язлива турбота».
