Отримали виробничу травму та випали із звичного ритму життя?
Маєте право не тільки на матеріальні виплати, а й на компенсацію моральної шкоди.
Продовжуємо рубрику #запитайунотаріуса та консультуємо щодо актуальних питань життя громадян.
Відповідно до частини першої статті 23 Цивільного кодексу України кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода — втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
В законодавстві України відшкодування моральної шкоди регулюється Конституцією України та Цивільним кодексом України.
Важливе значення для вирішення спорів щодо відшкодування моральної шкоди має також Постанова Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Щодо міжнародної практики у сфері відшкодування моральної шкоди, основним міжнародним документом, на який у своїх рішеннях посилається Європейський суд з прав людини, є Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод.
В міжнародному законодавстві поняття відшкодування моральної шкоди тотожне до поняття “сатисфакція”, слова латинського походження, що означає утамування почуття образи.
Частини друга та третя стаття 23 Цивільного кодексу України встановлюють, що моральна шкода, яка відшкодовується винною особою, може полягати:
- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
- у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Особливістю відшкодування моральної шкоди є першочергове звернення особи, права якої порушені до суду з позовною вимогою щодо відшкодування такої шкоди.
Саме суд під час розгляду встановлює чи слід вважати моральною шкодою ті обставини, на які посилається позивач (потерпілий) та яка саме моральна шкода була завдана особі та її розмір.
Важливою умовою для осіб, які звертаються до суду для відшкодування моральної шкоди є наявність доказів. Це можуть бути будь-які факти, що підтверджують страждання фізичної особи, про які йдеться у вищезазначеній статті 23 ЦКУ.
Докази можуть базуватися на свідченні свідків: друзів, колег, лікарів, якщо потерпілий звертався за допомогою до медичного закладу, а також на висновках психологічних експертиз, якщо потерпілий звертався до спеціальних експертних установ.
Щодо розміру відшкодування моральної шкоди, то він одразу оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві, а вже остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від: характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інших обставин, які мають істотне значення.
Визначення розміру моральної шкоди судом має грунтуватися на засадах розумності та справедливості. Проте не існує точних методик для встановлення моральної шкоди.
Це пов'язано з тим, що кожен випадок має свої особливості. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки будь-яке відшкодування не можна порівняти зі стражданням, приниженням честі та гідності, особливо, якщо шкода була завдана фізичній особі. Тому таке відшкодування має суто умовний характер.
