Кохання – це почуття, якому невідомі перепони, пов’язані з різними життєвими обставинами, зокрема простором, часом та віком. Трапляється, що перше юне кохання спонукає до дорослих вчинків – офіційного засвідчення стосунків. За загальним правилом українське законодавство не передбачає державної реєстрації шлюбу до настання повноліття. Що робити, коли все ж таки необхідно одружитися у 16 років, роз’яснює у своєму блозі Ірина Свистун, начальник Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).
Однією з обов’язкових умов державної реєстрації шлюбу є досягнення шлюбного віку. Відповідно до статті 22 Сімейного кодексу України, шлюбний вік для чоловіка і жінки становить 18 років. Важливо, що такого віку вони мають досягнути на день реєстрації шлюбу, а не на день подання заяви до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Проте законодавство передбачає, що судом може надаватися право на шлюб особі, яка досягла 16 років, якщо це відповідає її інтересам. Користуючись цією можливістю варто пам’ятати, що віковий поріг знижується з поважних передбачених законодавством причин, а не викликаною почуттями забаганкою.
ХТО МОЖЕ ЗВЕРНУТИСЬ ДО СУДУ ЗА НАДАННЯМ ПРАВА НА ШЛЮБ?
Заява до суду подається самостійно особою, яка досягла 16-річного віку. Для того щоб дійти висновку про те, що ранній шлюб відповідатиме інтересам дитини, суд має отримати відповідні докази. Судова практика свідчить, що найчастіше такими доказами виступають: фактичне створення сім’ї, народження в такій сім’ї дитини, вагітність неповнолітньої жінки. Відповідні судові справи розглядає суд за місцем проживання заявника.
ЯКІ ВИМОГИ ДО ЗАЯВИ ПРО НАДАННЯ ПРАВА НА ШЛЮБ?
У заяві зазначається: прізвище, ім’я, по батькові заявника, його місце проживання, засоби зв’язку; відомості про ту особу, з ким планується шлюб; посилання на вік осіб, що бажають створити сім’ю, який не дозволяє це зробити за правилами Сімейного кодексу України; докази, що надання права на шлюб відповідає інтересам неповнолітнього заявника чи заявниці: відомості про батьків неповнолітнього нареченого (нареченої). До заяви додаються копії відповідних документів (паспортів, свідоцтв про народження, медичних довідок про вагітність тощо).
При цьому батьки заявника (неповнолітньої особи, яка бажає укласти шлюб), а також особа, з якою планується укладення шлюбу, вказуються у заяві про надання права на шлюб як зацікавлені особи.
ЧИ ПОТРІБНА ЗГОДА БАТЬКІВ МАЙБУТНІХ НАРЕЧЕНИХ?
Для вирішення питання щодо зниження шлюбного віку не вимагається отримання згоди батьками неповнолітніх. Їхня згода або, навпаки, заперечення проти реєстрації шлюбу їхнім неповнолітнім сином або донькою вирішального значення не має. Проте їхня позиція з даного питання повинна бути з'ясована у судовому процесі. Думка батьків може сприяти встановленню дійсних обставин справи, з'ясуванню відповідності надання цього права інтересам неповнолітнього, оскільки така відповідність – головний критерій задоволення заяви про надання права на шлюб.
НА ЩО ЗВЕРНУТИ УВАГУ?
Рішенням суду неповнолітній особі надається право на укладення шлюбу не загалом, а саме з конкретною особою, яка чітко зазначається у рішенні суду. Тому в заяві необхідно зазначати відомості про майбутнього нареченого. Одержавши право на шлюб з однією особою, не можна реєструвати шлюб з іншою. Якщо виникне таке бажання, доведеться знову звернутися до суду. Якщо обидві особи, які мають намір укласти шлюб є неповнолітніми, то кожному із них необхідно подати до суду окрему заяву про надання права на шлюб.
