Визначення поняття «шлюбний договір» регламентує глава 10 Сімейного кодексу України. Він може бути укладений особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям.
Згідно зі ст. 93 Кодексу шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов'язки. Також можуть бути визначені майнові права та обов'язки подружжя як батьків. У шлюбному договорі може бути визначене майно, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім'ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв'язку з реєстрацією шлюбу.
"Сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 цього Кодексу (спільна сумісна власність) і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них. Також сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу", - зазначає Тарас Грень, начальник Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
У шлюбному договорі сторони можуть передбачити використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб.
Шлюбним договором можна визначити порядок користування житлом, яке належить одному з подружжя на праві приватної власності, про звільнення житла у разі розлучення, про проживання в житловому приміщенні інших осіб (наприклад, родичів одного з подружжя) та інше.
Положення шлюбного договору в жодному разі не повинні зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне для нього матеріальне становище.
Варто знати, що шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми.
Шлюбний договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.
Відповідно до ст. 95 Сімейного кодексу шлюбний договір який укладено до реєстрації шлюбу набирає чинності у день реєстрації шлюбу.
Якщо договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення.
У шлюбному договорі може бути встановлено загальний термін його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов’язків.
Одностороння зміна умов чи відмова від шлюбного договору не допускається. Змінити чи відмовитися від шлюбного договору може лише подружжя.
Як регламентує ст. 102 Кодексу, на вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання.
