Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у разі відмови боржником від слати аліментів здійснює наступні заходи для примусового виконання рішення:
звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем. Відповідно до ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника. Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. Витрати, пов’язані з розшуком боржника, майна боржника та його зберіганням, стягуються з боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Якщо рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується у зв’язку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення, то дітям призначається тимчасова державна допомога. Це передбачено Порядком призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженим постановою Кабміну від 22 лютого 2006 р. №189. Тимчасова допомога призначається та виплачується за місцем проживання (перебування) одного з батьків, який утримує дитину, органами соціального захисту населення.
