Відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Погашення заборгованості із виплати заробітної плати у випадку визнання підприємства банкрутом відбувається відповідно до вимог Кодекс України з процедур банкрутства.
Проводиться інвентаризація та оцінка майна банкрута, після чого ліквідатор розпочинає продаж його майна. Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів. У першу чергу задовольняються:
• вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута;
• грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей;
• інші кошти, належні працівникам у зв’язку з оплачуваною відсутністю на роботі; • вимоги щодо вихідної допомоги, належної працівникам у зв’язку з припиненням трудових відносин та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування.
Важливо! Стаття 11 Конвенції МОТ 1949 р. № 95 «Про охорону заробітної плати» орієнтована на повернення боргів, які виникли до банкрутства роботодавця.
Проблематичним є те, що борги з оплати праці, незважаючи на їхній привілейований статус, можуть оплачуватися після погашення інших боргів роботодавця, що зазнає процедури банкрутства, оскільки черговість погашення привілейованого кредиту, що становить заробітну плату, визначається відповідно до п. 3 ст. 11 названої Конвенції національним законодавством. Слід враховувати, що відповідно до частини 5 статті 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
