Психічне ставлення людини до вчиненого кримінально караного діяння, вирішує її долю під час судового процесу. Саме сукупність емоційних, пізнавальних та вольових проявів максимально характеризує особу в момент здійснення суспільно небезпечного діяння та дозволяє визначитись з мірою покарання.
Разом з тим, в юридичній практиці є приклади, коли правопорушення вчиняються під дією фізичного примусу. Тобто, спочатку особа сама стає жертвою злочину: її можуть позбавити волі, завдати шкоди здоров’ю тощо, а вже потім, під впливом цих факторів, вона вимушено посягає на правоохоронювані інтереси.
Проте, законодавство не лояльне до злочинних маніпуляцій волею людини, воно максимально захищає тих, хто у відчаї та стражданнях перетинає межу моралі й права.
Стаття 40 Кримінального кодексу України скасовує відповідальність за злочин при наявності фактів, що підтверджують сторонній протиправний тиск на можливість людини самостійно контролювати свої дії. А той, хто застосував фізичний примус буде відповідати перед законом незалежно від того, чи визнано злочином поведінку тієї особи, до якої цей примус застосовано.
