У Кримінальному Кодексі України є стаття 40, яка покликана захистити людей, яких внаслідок фізичного примусу перетворили у «знаряддя» для злочину та передбачає ряд обставин, за яких особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності.
Однією з таких обставин є фізичний і психічний примус, який регулюється частиною першою статті 40 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Відповідно до частини першої статті 40 КК України, не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.
Розглядати цю обставину важливо в контексті застосування фізичного і психічного примусу. Фізичний примус полягає в безпосередньому використанні сили, яка має фізичний вплив на особу. Зазвичай це може бути виявлено через насильство, погрози або інші форми примусу, які призводять до вчинення дій, які особа не здійснила б за звичайних обставин.
Психічний примус, з іншого боку, може виникати внаслідок впливу на психіку особи через стрес, психологічний тиск або використання інших методів, які обмежують здатність особи розуміти або контролювати свої дії.
Важливим є визначення безпосередності впливу примусу. Якщо встановлено, що особа вчинила правопорушення під примусом, і цей примус був безпосередньо пов'язаний з дією чи бездіяльністю, то може бути застосована обставина не призначення відповідальності.
Важливо враховувати, що визначення цих обставин може вимагати докладного розгляду конкретних обставин справи. Застосування фізичного і психічного примусу в кожному випадку повинно бути ретельно досліджене, і тільки відповідно до результатів такого дослідження може бути прийняте рішення щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності.
У своїй практиці суди часто враховують обставини, які супроводжують дії особи та можуть збільшувати ризик впливу фізичного чи психологічного примусу, визнаючи, чи була особа дійсно позбавлена можливості вільно розпоряджатися своїми вчинками.
Тобто, якщо протиправна дія була вчинена внаслідок фізичного примусу та особа не могла керувати своїми діями, і це буде доведено, – вона звільняється від відповідальності.
Якщо особа визнається винною у вчиненні злочину, застосування щодо неї фізичного чи психічного примусу з метою змусити її вчинити цей злочин є обставиною, що пом'якшує відповідальність (п. 6 ч. 1 ст. 66)
Нагадаємо, що суспільство має право отримувати інформацію з питань, що стосуються його життєдіяльності на законодавчо визначеному рівні.
