Родина пані Олени вирішила зробити ремонт у своїй квартирі та розпочала роботи із заміни вікон та дверей. Жінка уклала договір з фірмою по виготовленню дерев’яних вікон та дверей про виготовлення та встановлення вікон та дверей протягом 20 днів та відповідно до договору сплатила аванс за роботу у розмірі 30% від вартості замовлення.
Виконавець розпочав виготовлення замовлення але так його і не завершив. Пані Олена неодноразово телефонувала виконавцю та погоджувалась подовжити термін виготовлення замовлення, аале ситуація так і не змінилась, тож зараз жінка прагне просто повернути сплачену нею частину вартості замовлення.
Про особливості та "підводні камені" договірних правовідносин, а також про різницю між завдатком та авансом розповідає фахівець Костянтинівського бюро Марина Янинович.
Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання (ч. 1 ст. 570 ЦКУ).
Завдаток є способом забезпечення тільки договірних зобов’язань і виконує три функції: доказову, забезпечувальну і платіжну.
· Доказова функція виражається в тому, що завдаток видається на підтвердження укладення основного договору. Звідси випливає, що при виникненні між сторонами суперечки про те, чи був укладений основний договір чи ні, факт видачі та одержання завдатку, підтверджений у належному порядку, є безумовним доказом укладення основного договору, який забезпечений ним.
· Забезпечувальна функція є в тому, що видача й одержання завдатку спонукають сторони до виконання основного зобов’язання.
Важливим моментом у даному випадку є таке правило: якщо невиконання зобов’язання відбулося з вини боржника (сторони, що видала завдаток), завдаток залишається в кредитора. Якщо ж за порушення договору відповідає кредитор (сторона, що одержала завдаток), він зобов’язаний повернути боржникові завдаток і додатково сплатити суму в розмірі завдатку або його вартості (ст. 571 ЦКУ).
· Платіжна функція виявляється в тому, що завдаток видається за рахунок належних платежів за основним зобов’язанням, таким чином, він виявляється засобом часткового виконання основного зобов’язання, способом його виконання.
Якщо сторони хочуть щоб оплата здійснювалася у формі завдатку необхідно дотримуватися наступних вимог законодавства:
1. сторони мають прямо зазначити у договорі, що кошти, які сплачуються покупцем у рахунок майбутніх платежів є завдатком;
2. договір, який містить положення про завдаток має обов’язково укладатися у письмовій формі, при чому такі положення можуть бути включені до основного договору (договору купівлі-продажу), або сторони можуть укласти окремий письмовий договір (договір про завдаток).
3. між сторонами має бути укладений договір, яким передбачаються зобов’язання сторін (сплата коштів покупцем та передання майна продавцем). Договір про наміри або попередній договір (договір відповідно до якого сторони зобов’язуються укласти основний договір у майбутньому) не може містити положень про завдаток.
Зазначене підтверджується позицією Верховного суду України, який 13 лютого 2013 року в справі №6-176цс12 щодо стягнення коштів, внесених як завдаток за попереднім договором купівлі-продажу, зазначає, що внесення завдатку, як способу виконання зобов’язання може мати місце лише в разі наявності зобов’язання, яке повинно було виникати на підставі договорів купівлі-продажу. Така позиція Верховного суду України свідчить про те, що, у тому випадку коли сторони лише домовилися укласти договір (уклали попередній договір), але не оформили основний договір, сплачені в рахунок виконання договору платежі є авансом, а не завдатком.
01 жовтня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 361/8331/18, провадження № 61-22682св19 (ЄДРСРУ № 91958530) досліджував питання щодо різниці авансу від завдатку, а також наслідки невиконання зобов’язання кожною із сторін.
Авансом визнається сума, що сплачується як попередній платіж у рахунок належних платежів.
Відповідно аванс не виконує забезпечувальної функції. Сторона, що видала аванс, вправі вимагати його повернення в разі припинення зобов’язання до початку його виконання, а також у всіх випадках невиконання договору.
На відміну від авансу завдаток підлягає поверненню тільки в разі припинення зобов’язання до початку його виконання або внаслідок неможливості виконання.
У разі сумніву щодо правової природи суми, сплаченої в рахунок належних зі сторони за договором платежів, ця сума вважається сплаченою як аванс, якщо не буде прямо вказано, що вона є завдатком (ч. 2 ст. 570 ЦКУ).
Відмітною ознакою є і те, що, якщо видача й одержання завдатку є безумовним доказом факту вчинення договору, то видача авансу безумовним доказом факту укладення договору не є.
