“ХВАЛІТЕ ГОСПОДА З НЕБЕС!”
Хоч як сумно це визнавати, але земна суєтна енергетика панує нині над людськими умами й серцями. Інформації з телевізора чи Інтернету часто довіряємо, не перевіривши, іноді взагалі сліпо “підсідаємо” на якусь тему, підкинуту нам всюдисущими ЗМІ, розводимо навколо неї в соцмережах запальні дискусії, нерідко ображаючи й принижуючи опонентів тільки за те, що в них інша думка, і не замислюємося жодним чином – а чи не підкинуто ту тему з провокативною метою, щоб “заземлити” нас, відвернути нашу увагу від Високого? Схоже, що у “Facebook” чи “Instagram” ми заходимо частіше, аніж розгортаємо Святе Письмо (свідомо не називаю конкретно Біблію, позаяк серед українців, поряд із християнами, є й сповідники інших релігій), а “попсовими” ритмами намагаємося ледь чи не замінити справжню музику, на якій виховувалося не одне покоління свідомих, духовно багатих громадян…
Попри те, що ця хвороба ризикує перерости в хронічну з безліччю ускладнень, ліки від неї все-таки є. В цьому автор цих рядків укотре переконується, відвідуючи концерти духовної музики, які організовуються Волинською обласною філармонією й зазвичай проходять у Кафедральному костелі святих апостолів Петра і Павла в Луцьку.
Дійство, глядачем і слухачем якого судилося стати цього разу, відбулося в останній день червня й мало назву, співзвучну з біблійним молитовним вигуком – “Аlleluia”. Cвято духовної музики різних епох і народів подарували присутнім Академічний камерний оркестр “Кантабіле” Волинської обласної філармонії (художній керівник – лауреат Міжнародної премії “Жезл Йоганна Себастьяна Баха”, народний артист України Товій Рівець) і солістка філармонії, лауреатка міжнародних і всеукраїнських конкурсів Анастасія Янцур.
Відомо, що кожен вірянин починає будь-яку справу з молитви. Саме з “Молитви” – твору Героя України, народного артиста України, лауреата Шевченківської премії Мирослава Скорика, – розпочався згаданий концерт. Автор цих рядків колись уже наводив вислів Блаженного Августина: “Хто співає – двічі молиться”. Певен, і хто грає духовну музику, і хто слухає її – кожен по-своєму бере участь у молитовному діянні, адже високоенергетична музика – це завжди розмова людини з Богом, Якому довіряється найпотаємніше. Щоб пересвідчитися у цьому, варто наживо послухати виступи Академічного камерного оркестру “Кантабіле” й побачити одухотворені обличчя музикантів і самого Маестро – народного артиста України Товія Рівця. Коли звучала “Молитва”, та й потім, упродовж усього концерту, мені весь час спадали на думку вірші 148-го і заключного, 150-го, Давидових Псалмів у перекладі Митрополита Іларіона (Івана Огієнка):
Алілуя!
Хваліте Господа з небес,
хваліте Його в висоті!
Хваліте Його, всі Його Анголи,
хваліте Його, усі війська Його:
Хваліте Його, сонце й місяцю,
хваліте Його, усі зорі ясні!
Хваліте Його, небеса із небес,
та води, що над небесами!
(Псалми, 148: 1–7)
Алілуя!
Хваліть Бога в святині Його,
хваліте Його на могутнім Його небозводі!
Хваліте Його за чини могутні Його,
хваліте Його за могутню величність Його!
Хваліте Його звуком трубним,
хваліте Його на арфі та гуслах!
Хваліте Його на бубні та танцем,
хваліте Його на струнах та флейті!
Хваліте Його на цимбалах дзвінких,
хваліте Його на цимбалах гучних!
Все, що дихає, хай Господа хвалить!
Алілуя!
(Псалми, 150: 1–6)
І річ не в тім, який інструмент, склад оркестру чи вокальний твір звучить – річ у його суті, в його змісті. Саме таким підходом були позначені п’ятичастинна “Меса” французького композитора ХІХ століття Лео Деліба у перекладенні для камерного оркестру Лукаша Прхала (І. “Kyrie eleison” /“Господи, помилуй”/; ІІ. “Gloria in excelsis Deo” /“Слава в вишніх Богу”/; ІІІ. “Sanctus” /“Святий”/; ІV. “O salutaris Hostia” /“О, Жертва спасіння”/); V. Agnus Dei /“Агнець Божий”/), “Сарабанда” видатного майстра епохи Бароко Георга Фрідріха Генделя, “Хорал” сучасної української композиторки Ганни Гаврилець, “Псалом” італійця Бенедетто Марчелло (1686–1739), славнозвісний “Реквієм” Вольфґанґа Амадея Моцарта (1756–1791). Номери концерту супроводжувалися докладними розповідями ведучої Оксани Єфіменко про кожен твір та події пов’язані з його появою чи виконанням, Так, оголошуючи “Сентиментальну сарабанду” – найвідомішу частину “Простої симфонії” Бенджамена Бріттена, пані Оксана нагадала, що твір цей Академічний камерний оркестр “Кантабіле” виконував 2012 року в Національному історико-меморіальному заповіднику “Бабин Яр”, і розповіла про всесвітньовідому трагедію Бабиного Яру в роки Другої світової війни.
Інструментальні композиції в концерті “Аlleluia” надзвичайно вдало й гармонійно поєднувалися з вокальними номерами, які представила солістка Волинської обласної філармонії, лауреатка міжнародних та всеукраїнських конкурсів Анастасія Янцур. У її чудовому виконанні прозвучали арії сопрано №2 та №6 із кантати Джованні Баттісти Перголезі “Stabat Mater dolorosa” (“Cкорботна Мати”), ““Аlleluia” з Мотету В. А. Моцарта і “Аvе Маріa” Франца Шуберта та Джуліо Каччіні (сучасні дослідники , щоправда, схиляються до версії, що справжній автор останнього з творів – гітарист, лютнист і композитор радянських часів Володимир Вавілов). Зворушливою кодою концерту став ще один “шедевр на віки”, який, хоч і витворений, за останніми даними, у ХХ столітті італійцем Ремо Джадзотто, але традиційно оголошується і, мабуть, буде й надалі оголошуватися (подібно до згаданої вже “Ave Maria” нібито Каччіні) як “Адажіо Томазо Альбіноні”. Високотрагедійне звучання, космічна глибина музики, що звертає людські очі й серця до неба, до Бога не може нікого залишити спокійним. Присутні мали змогу почути віртуозну гру Товія Михайловича як скрипаля, і ще раз, залишивши далеко позаду марнотні пристрасті й негаразди, вкотре замислитися над одвічними таємницями Буття.
По завершенні концерту від імені слухачів виступила відома акторка, народна артистка України Людмила Приходько, яка схвильовано подякувала виконавцям та організаторам і ствердила: “Ми щасливі, що в нас є такий Маестро”.
Ігор БЕРЕСТЮК
