Як розповіла очільниця Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ірина СВИСТУН, у ряді випадків до нотаріуса звертаються особи з проханням посвідчити факт, що громадянин є живим або перебуває у певному місці.

Процесуальний порядок посвідчення таких фактів майже не відрізняється, але мета звернення до нотаріуса за вчиненням таких дій є різною. Потреба у посвідченні факту, що громадянин живий, може виникнути тоді, коли таку обставину необхідно підтвердити в іншому місці, а необхідність посвідчення факту перебування громадянина в певному місці – коли громадянин бажає забезпечити факт свого перебування в певний час у певному місці для конкретних важливих для нього обставин.

Такі факти посвідчуються нотаріусом за усним зверненням фізичної особи як при явці особи до нотаріуса, так і поза приміщенням, що є робочим місцем нотаріуса. Крім того, такі нотаріальні дії можуть вчинятись консульськими установами України.

Факти, що малолітня дитина, недієздатна фізична особа є живою чи перебуває в певному місці, посвідчуються за усним зверненням її законних представників (батьків, усиновлювачів, опікуна).

Факти, що неповнолітня дитина, фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, є живою чи перебуває в певному місці, посвідчуються за їх усним зверненням та за згодою на це законних представників (батьків, усиновлювачів, піклувальників).

Нотаріус після перевірки паспорта чи іншого документа, за яким встановлюється особа заявника, і особистого з ним спілкування посвідчує вказані факти.

На підтвердження факту, що фізична особа є живою, та факту перебування фізичної особи в певному місці нотаріус видає свідоцтво.

У свідоцтві про посвідчення факту, що фізична особа є живою, обов’язково зазначається дата і точний час, коли громадянин особисто звернувся до нотаріуса. У свідоцтві про посвідчення факту перебування фізичної особи в певному місці зазначається точна адреса та час посвідчення вказаного факту.