ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО УНТ
UNT NEWS AGENCY

Був такий "хороший" росіянин Міхаїл Тухачевський. Власне, "хорошим" він був до 1937 року. Тоді його, кандидата в члени ЦК ВКП(б), маршала Радянського Союзу, інші "хороші" росіяни розстріляли. А ще інші в 1957 році реабілітували, і відтоді він знову "хороший".

У червні 1921 року Тухачевський командував придушенням Тамбовського повстання й "уславився" тим, що - за вказівкою Леніна - підписав наказ про застосування проти повстанців хімічної зброї...

А перед тим, захопивши влітку 1920 року терени України, московська орда сунула на Польщу. Причому Польща не була кінцевим пунктом задуманої експансії: далі орда збиралася рушити на Німеччину, щоб підтримати тамтешніх революціонерів. У планах загарбників було підпалити революційним вогнем Угорщину, Румунію, Чехію, Італію, дійти до Франції, а, якби вдалося, то й далі.

Реалізувати ці плани мав командувач військ Західного фронту Тухачевський. Стисло їх було сформульовано в гаслі "Дайош Варшаву!". Але Варшава не далася. На заваді московській орді став інший план, розроблений начальником генерального штабу Війська Польського Тадеушем Розвадовським і блискуче втілений головнокомандувачем Юзефом Пілсудським. Варшавська битва, що тривала з 13 по 16 серпня 1920 завершилася розгромом московських загарбників. Хижа орда була зупинена та відкинута, Європа - врятована від навали.

Британський посол Едгар Вінсент Д'Абернон присвятив Варшавській битві книгу з промовистою назвою "Вісімнадцята вирішальна битва у світовій історії". 

Колись так писатимуть і про Україну, яка трохи більше ніж через століття стала на шляху московської орди, затуливши собою світ.

Сергій Борщевський, письменник і дипломат

Автор: Незалежний Український Медіа Центр